Цікава інформація «КАРАНТИН - КОРОНОВІРУС»

ПОРАДИ ЛІКАРІВ

Що робити, якщо ви захворіли під час карантину?

Насамперед треба розуміти: коронавірус ще не вивчений достатньо, тож і специфічного лікування немає. Його симптоми дуже схожі на ті, які викликає величезна група респіраторних інфекцій: сухий кашель, висока температура, важке дихання, суха слизова носової порожнини. Тобто клінічно – це однакові прояви, під якими можуть бути різні причини, зокрема і коронавіруси.

Не бійтеся проявів респіраторних інфекцій легкої і середньої важкості. А також температури до 39C, якщо, звісно, ви нормально її переносите. Висока температура – це потужний стимул для виробництва великої кількості антитіл, які вчасно зупиняють розмноження вірусів. Це правило стосується і коронавірусу. Умовно, якщо лімфоцит за температури 37C за секунду виробляє 1 молекулу імуноглобуліну, то за температури 39C лімфоцит вироблятиме 20 молекул імуноглобулінів. Тому дайте можливість своєму організму боротися. Якщо хворий може переносити температуру 39, не варто її збивати жарознижувальними препаратами. Краще фізичними методами: душ під теплою водою або рясне обливання голови теплою водою.

Аби не було інтоксикації, пийте багато солодкої води. Узвари, 5% глюкоза, розведена водою 1:1, кока-кола, яка нейтралізує ацетон та запобігає другій хвилі токсикозу. Малеча особливо потребує вуглеводів, тому під час високої температури, забезпечте їй рясне і солодке пиття. Для дітей до 5 років сумарна потреба рідкої їжі і рідини – 100ml на кілограм. Для старших вікових груп – 2-2,5 літрів на добу. Коли людина багато п’є, знижується рівень інтоксикації та покращується обмін речовин.

Якщо ж у хворого холодні кінцівки, марення, біль, температура, треба знижувати парацетамолом і поєднанням нош-пи та папаверину. Так каже світовий медичний протокол. Важливе уточнення. Під час епідемії коронавірусу ВООЗ застерегла від вживання нурофенів та ібупрофенів: вони утворюють небезпечні сполуки, які суттєво погіршують стан хворого.

Коли час бити на сполох та негайно викликати лікаря?

Вже сьогодні кожен, незалежно від віку та стану здоров’я, має навчитися вимірювати власну частоту дихання. У нормі в дорослих та дітей, старших як 5 років, вона має бути до 20 вдихів та видихів за хвилину. Якщо ж людина дихає за хвилину понад 30 разів – це привід негайно викликати «швидку». У разі пневмонії будь-якого походження насамперед зростає частота дихання. Це основне правило, яке нині мають засвоїти всі.

Карантин – найкращий час зміцнити імунітет!

Наразі ліків, які би допомогли вберегти від коронавірусу немає. Та й здоров’я неможна швидко зміцнити. Швидко його можна лише погіршити. Тому сьогоднішня ситуація десь нагадує супермаркет: ви набрали в корзину все, що завгодно, проте на виході мусите за це розрахуватися. Хто вів здоровий спосіб життя і піклувався про власне здоров’я, той або не захворіє, або легко перенесе хворобу.

Втім, пам’ятайте: зміцнювати захисні сили свого організму ніколи не пізно. Нові віруси з’являтимуться постійно. Це безконечний процес і тільки добре тренований, доглянутий організм зможе з ними впоратися. Але над цим треба працювати щоденно. І під час карантину для цього з’являються майже всі потрібні умови.

Раджу обливати себе та дітей холодною водою. Починайте поступово: спочатку потримайте секунду ноги в холодній воді і так з кожним днем збільшуйте ділянку обливання. Проходьте в день 10 тисяч кроків, обмежте зайву їжу та алкоголь, вживайте якомога більше вітамінів, можуть бути навіть аптечні. Краще полівітаміни. Дітям і жінкам після 30 років обов’язкове вживання вітаміну Д. Не забувайте про правильне харчування – це один з найкращих способів захистити свій організм від будь-яких вірусів застуди та грипу.

Лікарі рекомендують:

 поради на кожен день під час карантину!

Маски, рукавички та окуляри мають носити всі, а не лише хворі.

Ідеальний варіант, аби на час карантину всі магазини та аптеки торгували із віконечок. Якщо такої змоги немає, заходьте в магазин у масці, в одноразових рукавичках та окулярах, можна сонцезахисних. Звісно, це не дає 100% захищеності, бо вірус може проникнути і через керамічний фільтр. Однак це суттєво зменшує концентрацію вірусу. Тож якщо він і потрапить в організм, то у значно меншій кількості. А отже, і шкоди від нього буде менше.

Ще одна причина, чому маску мають носити не лише хворі, а й здорові: вона захищає обличчя від додаткового дотику руками. У наш час треба просто викорінити звичку торкатися обличчя. Тому маски треба носити всім. Якщо немає аптечної – шийте самі. Можна із марлі, бинтів, будь-якої тканини, що дихає. Головне, аби було чотири шари тканини, можна між ними вставити вату. Кожного дня прати та прасувати під високою температурою. Краще, аби були одноразові.

Коли прийшли додому з вулиці – повністю переодягайтеся. На тканинній поверхні вірус може жити до тижня, а то й більше. Якщо в квартирі хтось зaхворів, протирайте поверхні антисептиками. Якщо їх немає, тоді 70% спиртом чи горілкою. У всі часи це були найефективніші антисептики.

Гуляйте не в людних місцях та зберігайте відстань три метри!

Прогулянки на свіжому повітрі – життєво потрібні в оздоровленні кожного організму, особливо дитячого. У період карантину гуляти також можна. Однак не в людних місцях та дотримуючись відстані між людьми – 3 метри. Якщо на вулиці велике скупчення людей, уникайте його або одягайте маску. Не користуйтеся громадським транспортом.

Регулярно провітрюйте квартиру. У провітрюваних приміщеннях вірус довго не затримується.

Карантин – слушна нагода відмовитися від куріння, навіть якщо ви користуєтеся айкосами. Вони менше шкідливі для навколишніх, але суттєво послаблюють імунітет тих, хто їх курить. Вірусні пневмонії зі смертельними ускладненнями частіше трапляються у курців та їхніх близьких.

Не спілкуйтеся безпосередньо з людьми, які повернулися із-за кордону за минулі 2 тижні

Примусово відправляти на двотижневу обсервацію всіх, хто повернувся з-за кордону. В ідеалі це би мало контролюватися на державному рівні, як нині є в Ізраїлі. Однак ситуація сьогодні надто складна, тож люди мають і самі за цим стежити. Самоізоляція – ефективний цивілізований метод карантину.

Більше позитиву

Особливість нинішньої пандемії в тому, щоми спостерігаємо за її перебігом в соцмережах. А отже, стаємо споживачами нерідко не достовірної інформації. А страх і паніка послаблюють наш організм.

Візьміть на себе відповідальність

Нині така ситуація, коли наше здоров’я насамперед у наших руках. Ми маємо врешті не перекладати на когось відповідальність, а стати відповідальними перед собою і суспільством, в якому живемо. Тому маємо виконувати вище перелічені правила. Це допоможе уникнути неконтрольованих масштабів епідемії. Від того, як ми засвоїмо урок сьогодні, залежатиме наше завтра.

Спростовуємо найпоширеніші міфи про СОVID:

·         Вакцина від кору допомагає від коронавірусу. Насправді щеплені від кору не хворіють лише на кір або ж хворіють у значно легшій формі за нещеплених за умови відсутності епідемії.

·         Цинкові жувальні пластини захищають від коронавірусу. Цинк справді покращує роботу імунної системи, однак такі ж дії мають безліч інших препаратів. Тут радше питання віри. У такому разі й звичайна вода стане цілющою.

·         Декасан зменшує концентрацію вірусу. MОЗ вже спростувало це.

·         Влітку епідемія спаде. Ми занадто мало знаємо про коронавірус, аби стверджувати, що влітку він зникне.

·         Молодь і діти не хворіють. Хворіють, але переносять хворобу легше. А також можуть бути носіями хвороби, навіть не підозрюючи про це. Тому мають обмежити контакти зі старшими людьми. Власне через це цей вірус і дуже небезпечний – його поширюють здорові люди.

Можна ще багато спростовувати міфи. Однак люди мають зрозуміти, що у боротьбі із будь-якою інфекцією вирішальними є не медикаменти, а відпірність власного організму. Настав час подбати про нього.

П'ять фактів про коронавірус, які варто знати батькам – поради МОН і МОЗ

П'ять фактів про коронавірус,

 які варто знати батькам –

 поради МОН і МОЗ

Міністерство освіти і науки разом з Міністерством охорони здоров’я дають роз’яснення батькам, як діяти в ситуації карантину.

Про це інформує пресслужба МОН.

“Уряд оголосив загальнонаціональний карантин до 3 квітня. Однак ми розуміємо, що просто не ходити до школи чи іншого закладу освіти – недостатньо. Важливо, щоб батьки знали, як діяти в ситуації карантину та від чого берегти дітей. Тому така інформація зараз дуже потрібна”, – розповіла заступниця міністра освіти і науки України Любомира Мандзій.

Так, у МОН і МОЗ зауважують, що інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

У міністерствах радять попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук), попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки, просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується.

Крім того, батькам радять посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення та уникати місць масового скупчення людей

Симптомами інфекції, як зазначають МОЗ і Міносвіти, є кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт.

У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак, переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання.

У разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

Крім того, Міносвіти та МОЗ зауважують, що маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

“Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда”, - наголошують у Міністерстві освіти та Міністерстві охорони здоров’я.

Як повідомляв Укрінформ, із 12 березня в Україні запроваджується тритижневий карантин у навчальних закладах та низка інших заходів з протидії поширенню коронавірусної інфекції Covid-19.

ПЕРШИЙ УРОК 2019-2020 НАВЧАЛЬНОГО РОКУ "ЩАСТЯ: ПУНКТ ПРИЗНАЧЕННЯ ЧИ СПОСІБ ПОДОРОЖУВАТИ?"

«Щастя: це пунк призначення чи спосіб подорожувати?»

Сьогодні мій 7-Б Нововолинської ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів, розпочав навчальний рік саме з таких думок: "А, що ж таке щастя?.."Ми думали, аналізували, створили «Формулу щастя» та навіть дарували його один одному!

Щастя – це вічна дорога земна, 

Щастя – це літо, зима і весна, 

Щастя – це сонце, злива і сніг,

Щастя – це пісню ділити на всіх, 

 Щастя – це віра в добро і любов, 

 Щастя – це музика вільних дібров, 

 Щастя – це друзі і рідний твій дім.

Щастя – це світ, подарований всім! 

Перший урок на тему-презентація "Щастя: пункт призначення чи спосіб подорожувати?"

Усім вдалого старту та нових творчих вершин!

Будьте щасливі кожної миті, прямуючи дорогою до своєї мети!!!

З досвіду роботи Оксани Касьян

Майстер-клас. Активізуюча вікторина "Плутанинка".

Майстер-клас.Цифрові диктанти "Вітаміни".

З досвіду роботи. Критичне мислення

Критичне мислення на уроках біології та екології

Критичне мислення— це вміння активно, твор­чо, індивідуально сприймати інформацію, опти­мально застосовувати потрібний вид розумової діяльності, різнобічно аналізувати інформацію, мати особисту незалежну думку та вміти корект­но її відстоювати, уміти застосовувати здобуті знання на практиці.

  Критичне мислення– це використання когнітивних технік або стратегій, що збільшують імовірність отримання бажаного кінцевого результату, такий тип мислення, до якого звертаються при вирішенні завдань, формулюванні висновків, здійсненні імовірнісного оцінювання при прийнятті рішень. Критичне мислення іноді називають ще спрямованим мисленням.

Основні принципи критичного мислення:

       принцип мінімалізму, згідно з яким завдяки критичному мисленню можна досягнути максимальних успіхів за умови мінімальної кількості засобів;

       принцип універсалізму, тобто алгоритм критичного мислення є актуальним для будь-якої сфери діяльності.

Існує багато інших визначень, але, як бачи­мо, суть одна й та сама — самостійне, незалежне мислення.

Отже,мислити критично означає:

    використовувати такі мисленневі операції -  аналіз, синтез, оцінювання в роботі з різними джерелами інформації;

    ставити запитання різних типів і відповідати на них, виходячи з особливостей джерела інформації або ситуації;

    ефективно здійснювати пошук інформації, використовуючи різні текстові джерела, структурувати, систематизовувати та критично оцінювати її;�/p>

    знаходити, розуміти і оцінювати аргументи в тексті і висловлюваннях інших людей;

    будувати власні аргументи й оцінювати;

    конструювати тексти різних видів в усній та письмовій формах; брати участь у дискусіях та дебатах, ефективно відстоюючи свою позицію.

Цілі та завдання  розвитку критичного мислення:

    формування пізнавального інтересу в учнів та розуміння мети    вивчення даної теми (питання, проблеми);

    розвиток внутрішньої мотивації до цілеспрямованого навчання;

    підтримання пізнавальної активності учнів;

    спонукання учнів до порівняння отриманої інформації з особистим досвідом і на її ґрунті формування аналітичного судження; розвиток критичного способу мислення.

Моя навчально-виховна діяльність полягає у тому, щоб учні на уроках думали і творили, щоб перебування у школі було процесом самопізнання й саморозвитку.

Головне місце у системі моєї роботи належить урокам. Тут учні отримують знання, вчаться застосовувати їх на практиці. Як відомо, істина має бути пережита, а не викладена. Тому намагаюсь так планувати урок, щоб шляхом розвитку критичного мислення, розв’язання практичних завдань учні опановували основи біологічних знань.

Головні  чинники розвитку критичного мислення учнів при вивченні біології є такі:

    Час.Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за заданою проблемою, її обробки, вибору оптимального способу презентації свого рішення. Робота з розвитку критичного мислення може вестись не тільки на уроці, а й перед ним і після нього й передбачати постійний пошук, розумове напруження школярів.

    Очікування ідей.Учні повинні усвідомлювати, що від них очікується висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі.

    Спілкування.Учні повинні мати можливість для обміну думками. Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв'язання проблеми.

    Цінування думок інших.Учні повинні навчитись слухати і цінувати думки інших. При цьому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв'язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки зацікавлених людей, щоб мати можливість остаточно сформулювати власну думку з проблеми, яка може бути скоригована "колективною мудрістю".

    Віра в сили учнів.Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь-які думки. Вони мають бути впевнені, що можуть внести свою «цеглинку» у зведення «будинку», яким є розв'язання проблеми.

    Активна позиція.Учнів треба  спонукати до активної  позиції у навчанні. Це стимулює їх до праці високому рівні складності, до прагнення мислити нестандартно, критично.

Мої учні  намагаються думати критично – проявляють допитливість; використовують дослідницькі методи; ставлять перед собою запитання; розкривають причини і наслідки фактів; здійснюють планомірний пошук відповідей; піддають сумнівам загальноприйняті істини; виробляють точку зору і здатні відстоювати її логічними доведеннями; проявляють увагу до аргументів опонента і їх логічно осмислюють. Розвиваючи критичне  мислення на уроках у різних класах, використовую лише окремі вправи, або будую уроки  у властивій для цієї технології триступеневій моделі (актуалізація, усвідомлення, рефлексія, або відтворення) та процеси, що відбуваються на кожному з цих етапів.

ЕКО-РУБРИКА. ЦІКАВО ЗНАТИ!

Всесвітній день снігу

В 2017 році Всесвітній день снігу припадає на 15 січня

Гірські лижі і сноуборд є одними з найбільш популярних зимових видів спорту в світі. Бобслей, ковзанки, керлінг, сноуборд, лижі та біатлон - це лише кілька прикладів зимових видів спорту, які відомі широкому загалу. Поряд зі сноубордом та катанням на лижах, хокей на льоду також є одним з найпопулярніших зимових видів спорту, особливо в Канаді та Північній Америці. Наприклад, в США, станом на 2016-й рік, тільки офіційно було зареєстровано близько 530 000 хокеїстів.

Ідея створення Всесвітнього дня снігу напрошувалася вже дуже давно. З 2007-го року почали з’являтися перші акції міжнародного характеру, які згодом були включені до порядку денного цього дня. У 2011-му році Міжнародною федерацією лижного спорту (FIS) на 2012-й рік нарешті було заплановано ряд щорічних заходів, присвячених цій знаменній події. FIS виступила засновником Дня снігу, відзначати який вирішили в третю неділю січня.

Офіційно Всесвітній день снігу був створений для популяризації зимових видів спорту в молодіжному середовищі, для підтримки і заохочення участі в подібних заходах всіх зацікавлених сторін в галузі. Мета проведення заходів полягає у залученні дітей і сімей до своєрідного, унікального, активного відпочинку, який може подарувати тільки участь у зимових видах спорту. Для цього і проводяться спеціальні заходи по всьому світу. Також організатори наголошують на необхідності поширення важливої інформації про безпеку, фізичне здоров’я і про питання екологічного характеру.

Всесвітній день снігу швидко набрав популярність. Станом на 2017-й рік з нагоди цього Дня було заплановано вже близько 500 заходів по всьому світу, зареєструвалося понад 1,2 мільйона учасників. Наприклад, в 2013-му році один із заходів, присвячений Всесвітньому дню снігу відбувся у Донецьку, Україна. Основні офіційні заходи пройшли на території ботанічного саду і, незважаючи на теплу погоду, навіть дощ, багато учасників прийшли з сім’ями і друзями.

Нагадаємо, що FIS була заснована 18-го лютого 1910-го року і стала офіційно відома як Міжнародна федерація лижного спорту 2 лютого 1924 під час перших зимових Олімпійських ігор в Шамоні, Франція. Тоді вона нараховувала 14 країн-членів. Сьогодні організація об’єднала 123 Національні асоціації лижного спорту.

МЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ

З досвіду роботи вчителя біології

 Оксани Касьян

МЕТОД   ПРОЕКТІВ

ЯК  ПЕДАГОГІЧНА   ТЕХНОЛОГІЯ
 

1. Актуальність методу проектів

Проектна технологія – одна з інноваційних технологій навчання і виховання, яка забезпечує формування основних компетенцій учня. Метод проектів засвідчує повну узгодженість навчання із життям, з інтересами учнів, він ставить учня у становище дорослої людини. І тоді учень нагадує лікаря, інженера, вчителя, для якого теоретичні знання – засіб творчих шукань. Зрештою активно розвивається мислення з опорою на науку.

Робота над проектом — практика особистіно-орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: "Все, що я пізнаю, я знаю, і для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати".

Для педагога — це прагнення знайти розумний баланс між ака­демічними і

прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на са­мостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групо­ву, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з од­ного боку, використання різноманітних методів, засобів на­вчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних га­лузей науки, техніки, творчості.

Результати виконання проектів повинні бути "відчутні": якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження.

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

 

2. Класифікація проектів

Дослідні проекти

Такі проекти вимагають добре продуманої структури, визначених цілей, актуальності пред­мета дослідження для всіх учасників, соціальної значимості, продуманих методів, у тому числі експериментальних, дослідних робіт, методів обробки результатів. Такі проекти повністю під­порядковуються логіці дослідження й мають структуру, що наближена або повністю співпадає зі справжнім науковим дослідженням: аргумен­тація актуальності прийнятої для дослідження теми; визначення проблеми дослідження, його предмета й об'єкта; визначення завдань дослі­дження в послідовності прийнятої логіки; ви­значення методів дослідження, джерел інформа­ції, методології дослідження; висування гіпотез щодо розв'язання проблеми; визначення шляхів її розв'язання, у тому числі експериментальних, дослідних; обговорення отриманих результатів, висновків, оформлення результатів дослідження; визначення нових проблем для подальших до­сліджень.

Творчі проекти

Такі проекти, як правило, не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учас­ників, вона тільки намічається й далі розвива­ється, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, ін­тересам учасників проекту. У цьому випадку слід домовитися про плановані результати й форму їх представлення (спільну газету, твір, відеофільм, драматизацію, спортивну гру, свято, експедицію). Однак оформлення результатів проекту вимагає чітко продуманої структури у формі сценарію відеофільму, драматизації, програми свята, плану твору, статті, репортажу, дизайну й рубрик газе­ти, альманаху, альбому.

Пригодницькі, Ігрові проекти

У таких проектах структура також тільки на­мічається й залишається відкритою до закінчення проекту. Учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути літературні персонажі або вигадані герої, які імітують соціальні або ділові відносини, що ускладнюються придуманими учасниками ситуа­ціями. Результати таких проектів можуть наміча­тися на початку проекту, а можуть вимальовува­тися лише наприкінці його. Ступінь творчості тут дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є рольова гра, пригодницька.

Інформаційні проекти

Цей тип проектів споконвічне спрямований на збирання інформації про якийсь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту Із цією Інфор­мацією, "її аналіз і узагальнення фактів, призначе­них для широкої аудиторії. Ці проекти, так само як і дослідні, вимагають добре продуманої струк­тури, можливості систематичного корегування в ході роботи над проектом.

Практико-орієнтовані проекти

Ці проекти відрізняє чітко визначений із са­мого початку результат діяльності учнів. При­чому цей результат обов'язково орієнтований на соціальні інтереси самих учасників. Його презен­тують у формі документа, створеного на основі результатів дослідження: з екології, біології, гео­графії, агрохімії, історичного, літературознавчого характеру; програми дій, рекомендацій, спрямо­ваних на ліквідацію виявлених невідповідностей у природі, суспільстві; проекту закону, довідково­го матеріалу, словника.

Що стосується характеру контактів, то проекти поділяються на внутрішні й міжнародні.

• Внутрішніми, або регіональними (тобто в межах однієї країни), називаються такі проекти, які ор­ганізують або всередині однієї школи — міждис­циплінарні, або між школами, класами всередині регіону, однієї країни (це стосується також теле­комунікаційних проектів).
• Міжнародними проектами називають такі про­екти, учасниками яких є представники різних країн.

Проекти  за кількістю учасників:

• Особистісні: між двома партнерами а різних школах, регіонах, країнах;
• Парні: між парами учасників;
• Групові: між групами учасників.

В останньому типі дуже важливо правильно, з методичної точки зору, організувати цю групо­ву діяльність учасників проекту (як у групі своїх учнів, так і в об'єднаній групі учасників проекту різних шкіл, країн). Роль педагога в цьому випад­ку особливо значна.

За комплексністю проекти можуть бути монопроектами й між предметними.

Монопроекти реалізуються в рамках одного навчального предмета або однієї галузі знання.

Міжпредметні проекти виконуються в поза-урочний час під керуванням фахівців з різних га­лузей знання.

Проекти за характером контактів

• внутрішньо-класні;
• внутрішньо –шкільні;
• регіональні, міжнародні.

Два останні, як правило, реалізуються як теле­комунікаційні проекти, з використанням можли­востей Інтернету й засобів сучасних комп'ютерних технологій.

За тривалістю розрізняють:

• міні-проекти — відбуваються протягом одного уроку або навіть його частини;
• короткотермінові — на чотири-шість уроків;
• тижневі, які потребують 30-40 годин; перед­бачається комбінація класних і позакласних форм роботи. Глибоке занурення в проект ро­бить проектний тиждень оптимальною фор­мою організації проектної роботи;
• довгострокові (річні) проекти (як індивідуаль­ні, так і групові); виконуються, як правило, у позаурочний час.

3. Етапи роботи над проектом

ГОЛОВНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ НАД ПРОЕКТОМ

1.     Професіоналізм учителя, знання ним особли­востей проектної методики, усвідомлення широких можливостей розвитку учнів у процесі
проектної діяльності.

2.     Навчання учнів та оволодіння ними технологією проектної діяльності (уміння визначати мету, завдання, бачити предмет дослідження, визначати гіпотезу, планувати власну діяль­ність І діяльність своїх товаришів, здатність
чітко,  систематично  виконувати  сплановану роботу, що є неодмінною умовою для розвитку школярів, які беруть участь у реалізації проек­ту, досягненні його мети).

3.     Прагнення учнів брати участь у роботі над про­ектом; певний рівень володіння знаннями з біології та загальнонавчальнимн, інтелектуальни­ми вміннями.

4.     Започаткувавши спільну роботу вчителя й учнів над проектом, варто доводити її до кінця, по­етапно узгоджуючи проміжні результати дослі­дження з учителем.

5.     Наявність інформації про хід реалізації проекту.

                   Основними структурними елементами виконання проектів є:

1.     Визначення мети проекту й постановка проб­леми.

2.     Складання плану виконання проекту (терміни, коло учасників, форми презентації).

3.     План реалізації:

• організація груп і розподіл завдань між група­ми або в самій групі;
• визначення джерел інформації, її збирання;
• аналіз і систематизація одержаної інформації, висування гіпотез;
• підбиття  підсумків, оформлення результатів у письмовому вигляді;
• проведення презентацій різних проектів (форма - - звіт, круглий стіл, прес-конференція), широке   застосування   виготовлених   учнями стіннівок, альбомів, плакатів, аудіо-, фото- та відеоматеріалів.

4. Загальне обговорення результатів дослідження.

ЕТАПИ ПРОЕКТУВАННЯ

1.   Початковий

Розробка основних ідей, констатація рівня дослі-дженості проблеми, збирання й аналіз даних, обгрун­тування актуалізації, формулювання гіпотези (при­пущення щодо результатів і шляхів їх досягнення).

2.     Етап розробки

Вибір виконавця (одного чи декількох), форму­вання команди, розподіл обов'язків, планування ро­боти, розробка змісту етапів, визначення форм і мето­дів керування і контролю, корекція з боку педагога.

3.     Етап реалізації проекту

Інтегрування й акумулювання всієї інформа­ції з урахуванням теми, мети. Підготовка наочно-графічного матеріалу, розробка аудіо- та відеоряду проекту. Контроль і корегування проміжних ре­зультатів, співвіднесення їх з метою, керування, координація роботи учнів.

4.     Завершення проекту

Представлення і захист проекту в класі, на кон­ференції, внутрішньошкільній паралелі і т. д.

Види презентацій проектів:

• наукова доповідь;
• ділова гра;
• демонстрація відеофільму;
• екскурсія;
• телепередача;
• наукова конференція;
• інсценівка;
• театралізація;
• ігри із залом;
• захист на вченій раді;
• діалог історичних або літературних персонажів;
• спортивна гра;
• спектакль;
• подорож;
• реклама;
• прес-конференція.

 Зі­ставлення первісних цілей і результатів досліджен­ня. Оцінювання й підбиття підсумків. Розформу­вання команди. Обговорення результатів проекту, яких пізнавальних і моральних якостей набули його учасники.

Таким чином, під час роботи над проек­том дуже важливо дотримуватися поетапності:

1.     задум, визначення теми, мети, формування ро­бочих груп;

2.     планування,розподіл ролей;

3.     прийняття рішень («мозковий штурм», обговорення альтернатив, вибір оптимального варіанта);

4.     виконання проекту;

5.     опис, оформлення проекту;

6.     захист проекту;

     7) оцінка результатів (аналіз виконання і захист проекту, з'ясування причин успіху й невдач).

Пропуск навіть одного з цих етапів, а також не­достатня самостійність учнів знижують ефектив­ність роботи над проектом.

    Людина створена таким чином, що вже з перших днів життя прагне до пізнання оточуючого її світу: все розглядає, до всього тягне руки, прислуховується... З часом рівень активності таких дій зростає, і з оволо­дінням дитиною вміннями користуватися хоча б най­простішими знаряддями та набуттям певного досвіду в неї вже виявляються не лише дослідницькі задатки, а й задатки та нахили до творчості. Дитина власно­руч створює те, що знаходить відображення в її уяві.

Учні мають одержувати достатню кількість інформації та вчитися використовувати її у своїй практичній діяльності.

Разом з цим, одним з найважливіших завдань школи є виявлення в учнів задатків до певного виду діяльності та створення умов для їх розвитку у відповідні здібності.

При цьому слід ураховувати те, що учні мають різні задатки. Одні, наприклад, уже в ранньому ди­тинстві вражають тим, Ідо можуть засвоїти великий

обсяг інформації та, за необхідності, її відтворити. Серед них можуть бути й такі, що навчаться вико­ристовувати цю інформацію на практиці, а є й такі, що зробити цього не зможуть.

Деякі учні із задоволенням оволодівають знання­ми, які їм подаються в готовому вигляді. Інші ж, на­впаки, прагнуть здобувати знання не з вуст учителя, а в ході самостійних пошуків. Велике задоволення вони одержують від власних спостережень за перебі­гом певного явища або процесу, від того, що воші мо­жуть впливати на хід подій та робити власні висновки.

Робота над проектами підвищує інтерес до пред­мета, поглиблює знання, спонукає до пошуку в до­слідній роботі, залучає комп'ютерні технології, ін­тегрує в собі проблемний підхід, групову, дослідну, презентативну, пошукову форми роботи.