Скарбничка класного керівника

Скарбничка класного керівника 

Бесіда  «СНІД – чума ХХІ століття»

Памятка:

ТИ НЕ ЗАРАЗИШСЯ ВІЛ,

ЯКЩО ДОТРИМУВАТИМЕШСЯ ПРОСТИХ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ

Поради, які допоможуть Вам звести можливість зараження до мінімуму:

o    будем інформовані;

o    будем обачливі;

o    будем розбірливі;

o    будем чесними;

o    будем обережними;

o    не боятимемося лікарів.

Елементарні-правила безпеки

o    Будь обережним! Ніколи не грайся шприцами, які ти випадково знайшов на вулиці, і навіть не торкайся їх!

o    Якщо ти випадково вколовся знайденим шприцом, негайно повідом про це дорослих

o    Уникай всяких контактів з чужою кров'ю. Якщо це все-таки трапилось, добре промий шкіру проточною водою та негайно повідом дорослих

o    Слідкуй за тим, щоб медичний працівник, який тебе обслуговує, використовував гумові рукавички та одноразові шприци

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ НЕ ЗАВАЖАЄ ДРУЖИТИ!

Мета:

o    продовжувати формувати уявлення про небезпеку ВІЛ/СНІДу;

o    сприяти зниженню ризику інфікування ВІЛ, формуванню толерантного ставлення до людей з ВІЛ, особистісної та соціальної компетентності дітей, які вимушені жити в умовах епідемії ВІЛ/СНІД;

o    виховувати бажання дотримуватися правил здорового способу життя та побудови між статевих відносин на основі дружби і поваги.

Обладнання: мультимедійна дошка, , презентація «1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом», картки «Елементарні правила безпеки».

Хід роботи:

І. Організаційна частина

Психологічне налаштування до заняття (привітання).

ІІ. Вступна частина

Тема сьогоднішнього заняття „1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом". Воно присвячене проблемі профілактики ВІЛ/СНІДу і не тільки. СНІД – одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці XX сторіччя. Та головна проблема навіть не в тому, що Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно зареєструвала понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. Ми вже звикли, що 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проблема в тому, що ми, як і багато років тому, не хочемо всерйоз сприймати факт, що живемо в світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного.

Сьогодні ми разом з вами відкриємо очі на глобальну проблему не тільки нашої держави, а й усього людства. Це пандемія ВІЛ/СНІДу. Але спочатку перевіримо що ви знаєте про цю хворобу:

1. Що таке СНІД? Що ви знаєте про цю хворобу? (Власна думка)

2. Чи спричинює вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) СНІД? (Так)

3. Чи уражає ВІЛ імунну систему організму? (Так)

4. Чи відрізняються за зовнішнім виглядом ВІЛ-інфікований та хворий на СНІД від здорової людини? (Ні)

5. Чи передається СНІД через поцілунок? (Ні)

6. Чи передається СНІД через нестерильний медичний інс­трументарій? (Так)

7. Чи допоможе використання презерватива під час стате­вих контактів уберегтися від СНІДу? (Так)

8. Чи можна виявити вірус відразу після інфікування? (Ні)

9. Чи проводить держава політику:

а) на виявлення хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих; (Так)

б) на ізолювання їх від суспільства? (Ні)

10. Чи має медицина ліки від СНІДу, вакцину, що пере­шкоджала б інфікуванню? (Ні)

ІІІ. Основна частина

Вірус імунодефіциту був офіційно відкритий 5 червня 1981 року в Центрі контролю захворювань Сполучених Штатів Америки. Синдром набутого імунодефіциту в останні десятиліття поширюється зі швидкістю епідемії.

Інфіковані вірусом клітини людини залишаються з цим вірусом до кінця свого існування. Вірус має непростий склад; він не стійкий до навколишнього середовища, особливо до різних хімічних та фізичних чинників, гине після оброблення 700-процентним спиртом через 10 хвилин, при кип’ятінні – миттєво, швидко знищується під впливом захисних ферментів організму. Саме цим і зумовлена неможливість інфікування ВІЛ у побуті, через посуд, постіль, рушники, під час обіймів, рукостискань тощо.

Розглянемо способи передачі вірусу.

ВІЛ передається:

o    під час статевих стосунках без засобів захисту або з засобами захисту низької якості;

o    унаслідок вживання наркотиків ін’єкційним шляхом, при використанні одних і тих же шприців та голок;

o    від матері до дитини під час вагітності або грудному вигодовуванні (вертикальний шлях передачі).

Інфіковані можуть почувати себе здоровими багато місяців і навіть років, так звана стадія безсимптомного носійства вірусу. Це залежить від імунної системи організму.

Імунна система здорової людини, як правило, справляється з опортуністичними хворобами. У разі, коли під дією вірусу імунна система не спрацьовує, ці хвороби починають розвиватися.

На сьогодні існує чотири стадії захворювання. Перші стадії безсимптомні, можуть тривати до 2-х років з часу інфікування, а уже третя й четверта мають ознаки опортуністичних інфекцій.

Тривалість перебігу ВІЛ-інфекції до кінцевих стадій різноманітна та залежить від багатьох чинників, таких як: лікування хворих антиретровірусними препаратами, харчування (повинно бути вітамінно-білковим), від способу життя. Саме здоровий спосіб життя без зловживання алкоголем, паління буде сприяти затримці розвитку хвороби, а тим самим продовженню життя.

Віл не передається:

o    через повітря;

o    при розмові, кашлі і т. п.;

o    при користуванні загальним посудом;

o    через рукостискання;

o    через поцілунок;

o    через їжу;

o    через предмети домашнього побуту;

o    при купанні в басейні, душі;

o    через спортивні предмети;

o    через спілкування з домашніми тваринами;

o    через укуси комах;

o    при догляді за хворими.

Жодного випадку зараження Снідом не виникло при побутових контактах або при контактах на роботі.

Основні симптоми при зараженні ВІЛ/СНІДом:

o    Нав'язливий сухий кашель.

o    Тривала, більше трьох місяців, лихоманка (підвищення температури) незрозумілого походження.

o    Збільшення лімфовузлів (окрім пахових).

o    Різке зниження ваги.

o    Часті головні болі, слабкість, зниження пам'яті і працездатності.

o    Запалення слизистої оболонки порожнини рота, білий наліт, язви.

o    Нез'ясовне зниження зору і сліпота.

o    Пітливість вночі.

СНІД в Україні

Точна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні невідома.

Україна, згідно з доповіддю ООН, у 2005 році посідала 6-те місце в світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД.

Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до подальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірне. Найбільше ВІЛ-інфікованих у Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області.

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилося. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20 %. Натомість в Україні серед країн Східної Європи та Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІДу найвищий.

Щоденно в Україні ВІЛ-інфікується 48 осіб, діагноз СНІД ставлять 12 людям, а помирають від СНІДу – восьмеро. Також в Україні зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок.

За оцінками експертів, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 820 тис. - 3,5 % дорослого населення. Причому 479 тис. осіб – це число, яке передбачає оптимістичний сценарій.

За даними прогнозу, у 2014 році 36–43 % від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31–38 % числа смертей від СНІДу в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІДу в цих областях у 1,5–2,1 рази перевищуватимуть середні показники по країні. Щорічні витрати на лікування СНІДу можуть сягнути в 2014 році 630 млн. грн. (за найгіршим сценарієм).

Слабка поінформованість людей про шляхи передачі інфекції – це основна причина високих темпів поширення хвороби.

Сприятливість до СНІДу загальна

Певну частину ВІЛ-інфікованих становлять підлітки віком від 15 до 17 років. Це переважно неповнолітні з послабленими родинними зв'язками та нерозвиненими життєвими навичками, “діти вулиці” та діти, що позбавлені батьківської опіки, утримуються в державних інтернатних закладах.

Більшість цих підлітків є ін'єкційними споживачами наркотиків, частина отримала ВІЛ-інфекцію статевим шляхом.

Серед ВІЛ-інфікованих підлітків 75% хлопчиків і 25% дівчаток.

Майже половина з них перебуває у конфлікті з законом, 80% проживають у родинах, 75% яких є неблагополучними.

ІV. Підбиття підсумків

На щастя, є ряд факторів, усвідомлення яких допомагає планувати і впроваджувати заходи, спрямовані на призупинення не тільки епідемії ВІЛ/СНІДу, а й епідемії страхів і чуток, якими переповнена вся історія виявлення і розвитку пандемії. Зокрема:

o    шляхи передачі інфекції відомі, обмежені і можуть бути контрольовані людиною;

o    розвиток інфекції можна вповільнювати медикаментозним шляхом, тим самим продовжуючи життя – так ВІЛ-інфекція перетворюється на варіант хронічної хвороби;

o    у ході лікування концентрація вірусу в рідинах організму знижується, що майже унеможливлює передачу інфекції;

o    зняття стигми з ВІЛ-інфікованості та ВІЛ-інфікованих поліпшує життя не тільки їм та їхньому оточенню, а й сприяє своєчасному зверненню за допомогою, уникненню ризикованих контактів тощо.

Від страху і стигматизації, пов'язаної з ВІЛ/СНІДом, людство поступово переходить до усвідомлення того, що для призупинення епідемії потрібно не тільки говорити про ВІЛ-інфекцію та про те, яка вона небезпечна. Вочевидь, настає час вчитися жити в світі, де носієм інфекції може виявитись будь-хто, жити в світі, де є ВІЛ.

\/.Складання "пам'ятки безпеки"

СЦЕНАРІЙ

«СВЯТО ВРОЖАЮ»

(ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АКЦІЇ «ДЕНЬ ЮННОГО НАТУРАЛІСТА»)

МАТЕРІАЛИ ВЧИТЕЛЯ БІОЛОГІЇ ТА ХІМІЇ

КЛАСНОГО КЕРІВНИКА 9 КЛАСУ

ЗАБУЗЬКОЇ ЗШ І-ІІІ СТУПЕНІВ

                                                                         КАСЬЯН ОКСАНИ МИХАЙЛІВНИ

Загальнопізнавальні цілі : вчити дітей бачити красу рідного краю, ознайомити їх із традиціями українського народу; ви­ховувати повагу до праці, до найдорож­чого, що є в людини — хліба, формувати естетичне сприйняття  природи та бережливе ставлення до результатів людської праці, виховувати риси дбайливого господаря; розвивати екологічну свідомість як основу для формування екологічного мислення та культури поведінки у довкіллі.

Зала, де проводиться свято, прибрана вишитими рушниками, осіннім листям, барвистими квітами, гронами калини та горобини. Столи засте­лені скатерками; тут же на рушниках — різні вироби з тіста: коржі з маком, пиріжки, торти, тістечка, печиво; у плетених з верби тарілочках фрукти, овочі та квіти. На цен­тральному столі — коровай та колоски жита. На сті­нах виставка  — дитячі малюнки,фотографії, присвячені осені та врожаю.

ВЕДУЧА 1.

Сонце ясненьке, куди закотилося?

Літечко тепле, куди ти поділося?

Травиця шовкова, чом не зеленієш?

Літечко згасає, тужить горобина.

ВЕДУЧИЙ.

Ще недавно в небі синім

Пролітали журавлі,

А сьогодні в безгомінні

Ходить осінь по землі.

Ведуча. І від краю і до краю,

Від двора і до двора

Золотого урожаю

Знов до нас прийшла пора.

Пісня „Мій отчий край”, музика К. Домінчена )

( Дівчата і хлопці у вінках з колосків)

Мій отчий край – земля моя в покосах,

Мій отчий край – дитинства береги,

Та я тебе ще не збагну і досі,

Який же ти до болю дорогий!

Мій отчий край – стежина рідна в полі,

Мій отчий край – лани не мають меж.

Земля живе, не висохне ніколи,

Коли з добром до неї підійдеш!

(В цей час до залу входить Осінь у розкішному віночку жовтого листя,осінніх квітів. Урожаю, що також у віночку із пшеничного та житнього колосся. Ведучі зразу ж помічають).

ВЕДУЧА 1.

Погляньте, а до нас гості вже завітали: прекрасна  пані Чарівниця-осінь, та поважний пан Врожай. Доброго дня шановні ми раді вітати вас на нашому святі Врожаю!

ВЕДУЧА 2.

Наше невеличке свято називається «Свято врожаю», оскільки вже завершена пора збирання плодів щедрої української землі. Люди запаслись ними на довгу сніжну зиму…

Віддавши урожай, зітхнули всі лани,

Вклонились їм дерева листям золотим,

Птахи у вирій славу осені несуть,

Спасибі, Боже, за врожай і спокою красу.

Оддзвеніли поля зрілим колосом,

Степові пропливли кораблі,

А зерно золотим грає відблиском,

І від того ясніш на землі.

 ВРОЖАЙ.

Снопами пахнуть осені висоти,

Де хмари йдуть повільно, як вода.

У гречкових медів важкі солодкі соти,

В дубових вуликах як золото лягли.

ОСІНЬ.

Добрий день, мої шановні

Діти, пані та панове.

Нині знов із вами я.

Осінь — ось моє ім’я.

Восени земля прекрасна.

Як завжди, прийшла я вчасно

І у села й у міста —

Всюди осінь золота.

Лист торкну — і диво стане:

Помаранчевим, багряним,

Прийшла в гості я до Вас

Не з порожніми руками,

А з щедрими дарами.

ВРОЖАЙ.

Низький уклін тобі, моя земля.

І Вам, близькі мої односельчани.

Уклін і шана золотим рукам,

Що на зорі у полі працюють рано!

ОСІНЬ.

Щедрість — заповідь моя.

Прийшла в гості я до Вас

Не з порожніми руками,

А з щедрими дарами.

У Осені в руках кошик з дарами нового врожаю: яблуками, грушами, виноградом.

УЧИТЕЛЬ .

Синім птахом промайнуло гаряче літо — і з багрянцем калини непомітно прийшла осінь. І хоча нам трохи сумно за літом, проте красуню-осінь ми зустрічаємо з трепетом у душі. І не дивно, адже щедра осінь зачаровує нас своєю красою, пригощає дарами, бо багата вона на врожаї і хоче, щоб люди мали все: хліб і до хліба, овочі та фрукти. Щоб усі діти виростали добрими і працьовитими, чуйними й творчими. Щоб уміли бачити красу природи рідного краю.

Учитель показує на  малюнки дітей.

— А ось наші учні намалювали та сфотографували осінь та  щедрий іі врожай. Всі ці чудові роботи представлені на сьогоднішній виставці «Чарівна та щедра осінь».

Ми всі сподіваємося, що пані Чарівниця-осінь, та поважний пан Врожай оцінять роботи дітей та визначать найкращі.

Проводяться конкурси на найкращий мальюнок та авторську фотографію на тему: «Чарівна та щедра осінь».- Визначаються переможці та нагороджуються грамотами.

ВЕДУЧА 1.

Осінь, найчарівніша пора року, сповнена ніжного смутку та багата на щедрі врожаї. Недаремно про неї складено в народі безліч чудових віршів, пісень, загадок, приказок: «Осінь на строкатому коні їздить», «Хвали літо, коли осінь прийде».

УЧИТЕЛЬ.

Наші діти готувалися до свята ,а особливо до зустрічі з Чарівницею-осінню, та паном Врожем та підготували для них чудові вірші. Послухаймо їх та оцінемо їх виступ.

Конкурс віршів на тему «Осінь та її дари».

(Діти (учні 1-8 класів) виходять на сцену одягнені в українські костьми та  декламують вірші. Визначаються переможці та нагороджуються грамотами.)

ВЕДУЧИЙ.

Вже зібрані останні врожаї,

З полів добро привезено додому.

Комори всі наповнили свої,

Тепер приємну відчувають втому.

Втомилися, звичайно, від турбот,

Та радість від достатку серце гріє.

Трудолюбивий, добрий наш народ,

Він потрудитися і відпочити вміє.

ВЕДУЧА 1.

Ось саме в таку осінню пору, коли все добро із садів, городів, полів і лісів було зібрано і звезено в двори, сховане в комори, льохи і клуні, люди збирались на великий осінній ярмарок, щоб продати лишки виробленої продукції, обміняти на інший товар та й навіть похвалитися вирощеними овочами, фруктами, зерновими культурами, медом, хлібом, гончарними і ткацькими виробами... Чого тільки не було на тих ярмарках у незапам’ятні часи в Україні!

ВЕДУЧИЙ.

А ще на ярмарку можна було відпочити і повеселитися, зустрітися з родичами, знайомими, друзями, обмінятися думками, рецептами, своїми знаннями та секретами. Бо осінній ярмарок — це справжнє свято з мандрівними артистами, які водили дресированих звірів; зі скоморохами в яскравому і смішному одязі; з гадалками, акробатами та борцями.

ВЕДУЧА 2.

Тому сьогодні ми хочемо поринути в ту далеку епоху й зазирнути на такий ярмарок, що відбувався кожної осені в українських містечках і великих селах.

ВРОЖАЙ.

Так-так я вже зачукався,

Осінь — це моя пора.

І приємно показати

І дорослим, і малятам:

Я вродився «на ура».

Теплий день, і небо синє.

І доречне свято нині,

Хай лунають жарти, сміх!

А земля тепер спочине.

Я на ярмарок осінній

Вас запрошую усіх!

Пісня «Зеленеє жито зелене» (Ой зелене жито, зелене). Українська народна пісня.

( Дівчата і хлопці у вінках з колосків)

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі –

Хорошії гості до душі.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес, –

Тут зібрався рід наш увесь.

УЧИТЕЛЬ.

А ще ярмарок для українського народу завжди був очікуваною і бажаною подією. Як правило, великі ярмарки відбувалися в кінці літа. Зібравши врожай хліба, овочів, фруктів, господар бачив, що з цього достатку можна продати, щоб прикупити щось з одежі, хатнього начиння, або поміняти товар на товар.

Ще за кілька днів господарі з синами змащували колеса возів, вистеляли їх сіном та домотканими килимами, складали товар, що мали везти на продаж.

Господині з дочками готували святковий одяг, щоб самим показатись і на інших подивитись, а, як поталанить, то й жениха знайти.

Коли наставав ярмарковий день, то шлях, що тягнувся до містечка чи селища, кипів народом, який поспішав з усіх навколишніх сіл і містечок.

За столами стоять продавці. Гостей зустрічають господині в українських вишиванках .

Пісня «Ярмарок» (Слова: А. Демиденка,        Музика: О. Морозова.)

(Виконують господині та продавці на ярмарку разом з дівчатами та хлопцями у вінках з колосків.)

Як ішли літа наші на ярмарок

То несли надії веселі та гожі

А тепер ідуть літа наші з ярмарку,

Сумні та порожні.

Приспів:

  Задивилась молодість в дзеркало

  Радості, радості.

  І не бачить ще молодість

  Старості, старості.

Як ішли літа наші на ярмарок –

То були такі, що крешуть в брови,

А тепер ідуть літа наші із ярмарку –

То гублять підкови.

Приспів.

Вибирати долю йшли на ярмарок –

А насправді доля там нас вибирала.

Бо у кожного своя на тім ярмарку

Зозуля кувала.

Приспів.

1-ША ГОСПОДИНЯ.

Наші гості довгожданні!

Щиро, щиро просим вас!

Ярмарок удався славний,

Все чудово, все гаразд:

Фрукти, овочі нівроку,

Ми зібрали залюбки.

Всі вони милують око,

Урожаю завдяки.

2-ГА ГОСПОДИНЯ.

Осінь! Ти — пора чудесна,

Ці усі смачні плоди

У дарунок нам принесла.

А погляньте-но сюди:

Цим духмяним короваєм

Із нового урожаю

Вас дозвольте привітать,

Побажати щастя й миру

І слова подяки щирі

Від душі гостям сказать.

Вклоняючись, подає Осені на рушнику коровай.

ОСІНЬ.

Й вам спасибі, господарки,

Що мене не підвели,

Що вставали рано-зранку,

Працьовитими були.

І пололи, й поливали,

Доглядали сад, поля.

Про врожай свій ви подбали —

І віддячила земля.

3-ТЯ ГОСПОДИНЯ.

Довелося потрудитись,

Щоби нині не зганьбитись.

Зараз — час відпочивать,

Всім до нас на славний ярмарок завітать!

1-ша господиня

То ж проходьте, подивіться,

Все сподобається вам.

Продавці тут, як годиться,

Вихваляють різний крам.

А від краму, що й казати,—

Погляду не відірвати

І не відвести очей

Від плодів та овочей.

Продавці закликають  до свого товару.

4-ТА ГОСПОДИНЯ

Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм,

Хай буде більше в світі нас, братів!

Хай в кожній хаті пахне короваєм,

Щоб люд ніколи хліба не просив!

Хліб на столі. Пахучий і рум”яний.

Неначе сонце встало з-за гори.

Лоскоче душу хліб святий, духмяний,

Неначе каже: „Їж мене, бери!”

 1-Й ПРОДАВЕЦЬ.

Гарні яблука червоні,

В Геркулесову долоню,

Ніби з сонця промінців,

Дожидають покупців.

Ранньою росою вмиті,

В них ще чути подих літа.

Покуштуй лишень, і знай:

На землі буває рай.

І солодкі, і духмяні,

І такі вони рум’яні,

Мов соромляться чогось.

Подивіться, вони ось!

2-Й ПРОДАВЕЦЬ.

А у мене є квасоля!

Буде борщ пісний, розсольник,

І повірте ви мені:

З нею пироги смачні.

Біла, жовта і ряба,

Є і спаржева, й проста.

Люди! Мимо ви не йдіть,

А квасолі прикупіть!

Крупна, бачите, яка?

В ній багато є білка.

Хочеш сильні м’язи мати?

То квасолю слід вживати!

3-Й ПРОДАВЕЦЬ.

Не квасоля і не біб,

А картопля — «другий хліб».

З неї можна, так сказати,

Безліч страв приготувати.

З цього висновок простий:

Без картоплі стіл пустий.

То ж підходимо, купуєм!

Бо картопля всім смакує.

4-Й ПРОДАВЕЦЬ.

Гей, дівчата-парубки!

Всі купуйте буряки!

Той ніколи не жалкує,

Хто такий товар купує.

Турок бо, а не козак,

Не шанує хто буряк.

Буряки вродились в нас

На салат, на борщ, на квас.

З’їжте зранку бурячок —

І не буде болячок.

Споживай його щоднини —

Шлунок буде, як годинник,

Бо буряк — це овоч гідний.

І «Активій» не потрібно.

5-Й ПРОДАВЕЦЬ.

Ось гарбузик симпатичний,

Зовсім, зовсім невеличкий.

Це з усіх, що в нас були,

Ми найменший принесли.

Гарбузи чудові наші,

Буде з нього гарна каша.

Хто забув придбать гарбуз?

Він розлігся, наче туз.

Вранці був ще на городі,

Власній радується вроді,

В чому сумніву не має ,

Та на покупця чекає.

ВЕДУЧИЙ.

 Гарбуз — не тільки смачний та поживний овоч. З ним в Україні пов’язано багато народних традицій, обрядів.

1-А ГОСПОДИНЯ.

 А знаю, знаю! Чудовий обряд з гарбузом при сватанні: коли парубок, що прийшов зі старостами просити дівчину стати його нареченою, був їй не любим, то і отримував замість вишитого сватального рушника ось такий пузатий гарбузик! Ото була ганьба для парубка!

2-ГА ГОСПОДИНЯ.

 Ну зате хоч каші гарбузової хлопець міг поїсти вдосталь! Однак, які гарні кавуни он продаються!

6-Й ПРОДАВЕЦЬ.

А ось смачні кавуни,

Мов справжнісінькі пани.

І смугасті, і чудові!

А ось дині є медові!

Закликаю господинь:

Парочку придбайте динь!

Вас, шановні, запевняю:

Краще ласощів немає!

А корисні — надзвичайно!

Так купуйте їх негайно!

3-ТЯ ГОСПОДИНЯ.

 А я ось надаю перевагу не солодощам, а гострим стравам. На колір та смак товариш не всяк. Дуже полюбляю, щоб у страві і цибуля була, й часничок. Ось, до речі, і вони.

7-Й ПРОДАВЕЦЬ.

Ти здоровим бути звик?

То цибулю та часник,

Щоб зимою не хворіти,

Неодмінно слід купити.

Ех, цибулька прехороша,

В будь-які приправи гожа.

В мене різні є сорти.

Чоловіче, підійди!

Золотиста, традиційна,

А іще є «кримська», синя.

Вітамінів безліч має,

Всіх мікробів проганяє.

ВРОЖАЙ.

Ех, і ярмарок багатий!

Я оглянув залюбки

Моркву, ріпу і томати,

Баклажани, кабачки.

Перці різні та капуста,

І звичайна, і цвітна.

В погрібах не буде пусто.

Що не овоч — дивина!

Та і фрукти уродили:

Груші, яблука та сливи,

І, звичайно, виноград.

Знайдеш тут усе підряд.

ОСІНЬ.

Хай же в цей прекрасний час

Мелодійна пісня лине,

Хай моя пора осіння

Не засмутить, друзі, вас!

Пісня «щедрий урожай»

(Виконують усі разом)

Щедрий урожай

Сонечко з неба світило

Землю матусю зігріло

І від такого тепла

Гарно вродила вона

Приспів

Червоні бурячки

Зелені кабачки

Капусточка біленька

Морквинка золотенька

Програш

Капусточка біленька

Морквинка золотенька

Дощики з неба летіли

Щедро земельку поїли

І від такого добра

Гарно вродила вона

Приспів

Червоні бурячки

Зелені кабачки

Капусточка біленька

Морквинка золотенька

Програш

Капусточка біленька

Морквинка золотенька

Програш

Сонечко з неба світило

Землю матусю зігріло

І від такого тепла

Гарно вродила вона

Приспів

Червоні бурячки

Зелені кабачки

Капусточка біленька

Морквинка золотенька

Капусточка біленька

Морквинка золотенька

ВЕДУЧІ (РАЗОМ).

Ходіть, гості, всі до хати

Страви наші куштувати

З жита й пшениці

Пишні паляниці.

Всіх ми почастуємо,

Добра не пошкодуємо.

УЧИТЕЛЬ.

Ось і закінчилося наше свято. А тепер вас усіх запрошуємо на гостину.

Наші гості Чарівниця-осінь та пан Врожай хочуть пригостити всіх своїми дарами: яблуками, грушами, горіхами, виноградом. Бо багаті вони та щедрі й хочуть, щоб люди мали все: хліб і до хліба, овочі та фрукти.

ВЕДУЧИЙ.

Чарівна осінь ходить гаєм, фарбує все у дивний цвіт,

А ліс такі відтінки має...

Став дивовижний білий світ.

А осінь походжає в полі, готове поле спочивать

І затихає все поволі, ще тільки коники свірчать.

Затужило за сонечком небо, потускніли усі кольори,

Ой, не треба дощити, не треба,

Хай ще сонце сміється з гори.

Хай тепло нам дарує і ласку, й диво-фарби усіх кольорів,

Прошепоче осінню нам казку, в пишних кронах могутніх дубів.

Вже сонечко спочити хоче і за річку йде лягати спать

Повсюди тиша розпливлась, став набагато менший день.

Це диво - осінь узялась міняти дивосвіт щодень.

Пісня « Осінь - чарівниця у гості прийшла».

(Виконуюють усі учасники свята.)

Осінь - чарівниця у гості прийшла

І дарунки щедрі діткам принесла:

Яблука і груші, стиглий виноград

Осені дарунки для усіх малят.

Яблука і груші, стиглий виноград

Осені дарунки для усіх малят.

Осені дарунки радість нам ....

І в корзинки наші ....

Яблука і груші, стиглий виноград-

Осені дарунки для усіх малят.

Яблука і груші, стиглий виноград-

Осені дарунки для усіх малят.

Усі гості свята пригощаються дарами Осені та Врожаю.

Бесіда

«Вибір форм і методів роботи

 з учнівським колективом»

Матеріали

вчителя біології, екології та хімії

класного керівника 9 класу

Касьян О.М.

Вступ

Проблема колективу стала найбільш дискутивною в нашій педагогіці. Багато громадян, а іноді й професійних педагогів починають ототожнювати колектив, колективне виховання з тоталітарною системою, вважаючи, що виховання в колективі нівелює особистість, виховує людей - «гвинтиків».

Прихильники колективного виховання наполягали на тому, що виховання в колективі є обовязковою умовою повноцінного розвитку. В колективі особистість вчиться оцінювати себе, розвиває комунікативні здібності і здобуває практику соціальних стосунків.

У житті, як правило, істинна лежить посередині між крайніми позиціями. Справді, дати самооцінку дитина може, тільки порівнявши себе з іншими, у спільних іграх і роботі. І вчитися спілкуватися з іншими, формувати певні моральні цінності людських стосунків можна лише в колективі.

Колектив - це соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють у напрямку досягнення означеної мети і мають органи самоврядування. Отже, для дієвого колективу характерні взаємозалежні певні ознаки: спільна мета, колективна діяльність, наявність органів самоврядування. А.С. Макаренко наголошував: «Колектив - це соціальний живий організм, який через те і організм, що він має органи, що там є повноваження, відповідальність, співвідношення частин, взаємозалежність, а якщо нічого цього немає, то немає і колективу, а є просто юрба або зборище [11; 25].

Виховання особистості в колективі є вираженням певних закономірностей розвитку суспільства. Лише в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного розвитку особистості. Відокремлення людини від інших людей, від соціального середовища - це соціально-психічний вакуум, який стоїть на заваді розвитку окремої людини і певної спільноти взагалі.

Українська народна педагогіка акумулювала тисячолітній досвід народу щодо місця і ролі колективу у вихованні людини. У колективі вона вбачала живильне джерело всебічного розвитку особистості і передусім соціальну силу, що забезпечує формування її моральних цінностей. У народних прислів'ях спостерігаємо думки, які підтверджують колективістську психологію українців: «Громада - великий чоловік», «Де дружно, там і хлібно», «Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться», «Громада - це рада, що рішила - так і буде», «У товаристві лад - усяк тому рад» та ін.

Народна педагогіка, вбачаючи у колективі могутню силу виховного впливу на особистість, зосереджувала і увагу на тому, щоб соціальний колектив виступав джерелом всебічного розвитку кожного його члена, був надійним захисником інтересів, прав особистості. Оскільки характерними рисами менталітету українців були гуманізм, демократизм; не допускалось використання колективу в якості інструмента приниження його членів, розпалювання конфліктів між ними. Лише в тоталітарних суспільних утвореннях дбали про організацію колективів і використання їх як інструмента тиску на особистість, по давлення її «Я», нівелювання та ін. В умовах розвитку демократичного суспільства будь-які колективи мають формуватися та розвиватися на засадах гуманізму й демократизму. Поява тенденцій нехтування принципом виховання особистості в колективі є проявом нігілізму щодо закономірностей і досвіду нашого народу в царині соціального і психічного розвитку.

1. Формування колективу, його вплив на виховання особистості

1.1 Сутність, зміст, функції, діалектика та фактори розвитку дитячого колективу

Колектив як людська спільнота, що утворює систему колективістських стосунків, є основним чинником формування громадської сутності особистості, розвитку її індивідуальності.

Виховний колектив відзначається розмаїттям видів, форм суспільно корисної праці та спілкування. Його сутність реалізується в різних аспектах.

Економічний аспект передбачає залучення дитини в економічні відносини, активну участь в них, знання економічних проблем. Це забезпечує виховання колективізму, творчого ставлення до праці.

Політичний аспект означає залучення дітей до шкільного самоуправління, політичних кампаній, участі у громадському житті.

Соціальний аспект є виявом турботи про розвиток, побутові умови дитини. У її свідомість закладаються прагнення до соціальної справедливості, гуманізму, ініціативності, відповідальності, зближення колективних і власних інтересів.

Моральний аспект передбачає розуміння моралі як суспільного явища, усвідомлення суспільної моралі як відповідальності перед іншими людьми, самим собою, колективом. Аналіз стосунків у колективі переконує в необхідності чесної, добросовісної праці, формує основи моральності.

Громадсько-ціннісний аспект переконує, що колектив - це ідейна, ціннісно-орієнтована єдність людей, для яких організаційна структура є засобом досягнення спільних цілей.

Культурно-естетичний аспект виявляється у вільному спілкуванні дітей, що забезпечує їх новими враженнями, знаннями, сприяє підвищенню естетичного рівня їх повсякденних стосунків, естетичної організації всього життя. Художня творчість у колективі є засобом змістовного використання вільного часу, розвитку дітей.

Юридичний аспект свідчить, що взаємини в колективі торкаються і правового аспекту життя. Усвідомлення дитиною мотивів моральних та аморальних вчинків, правова освіта, поєднана з практичним засвоєнням дітьми прав та обов'язків - важливий чинник формування правосвідомості.

Психологічний аспект означає, що колектив - організоване соціальне середовище. Цілеспрямованість його діяльності породжує здоровий моральний клімат, мажорний тон у відносинах, добровільну участь у спільних справах, відчуття потреби у колективному спілкуванні, психологічній сумісності з товаришами,

Організаційний аспект свідчить про інтуїтивне прагнення дітей до об'єднання в певній організації.

Індивідуально-особистісний аспект враховує можливість тимчасового відокремлення дитини від колективу, можливість оглянутися навколо, зазирнути в себе, осмислити свої взаємини з оточуючими.

Педагогічний аспект реалізується через врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей, формування суспільно-цінної сутності особистості й яскравої індивідуальності.

Колектив - педагогічне організована система відносин. Він має, органи самоврядування й координації, що уповноважені представляти інтереси дітей і суспільства, традиції, громадську думку, об'єднує учнів спільною метою та організацією праці. Він необхідний як середовище взаємодії й ефективного впливу на дітей, формування колективістських якостей, як форма організації життя, що виховуюче впливає на всіх членів колективу й кожного зокрема. Тому організація колективу в школі й класах - першочергове завдання вихователів.Структура виховного колективу сприяє врахуванню вікових особливостей та інтересів дітей, налагодженню взаємозв'язків між колективами старших і молодших учнів, різновіковими загонами й групами.

Колектив виконує такі функції:

- залучення дітей до системи суспільних відносин, набуття ними

досвіду таких відносин. Колектив акумулює основні риси й вимоги суспільства, передає практичний досвід використання існуючих суспільних відносин;

організація самостійної діяльності дітей: навчальної, трудової, громадської, ігрової. Колективна діяльність сприяє формуванню ділових стосунків (взаємозалежності, відповідальності, контролю, взаємодопомоги, керівництва, підлеглості, вимогливості, дружби, товариськості, симпатії). Чим міцніша організаційно-ділова структура колективу, тим кращі умови для створення у ньому високоморальної атмосфери;

формування моральної сутності особистості, її морально-естетичного ставлення до світу й самої себе.Колективістські стосунки сприяють формуванню гуманістичних якостей особистості, колективістської свідомості;

ефективного педагогічного засобу впливу на особистість, групу дітей. Завдяки цьому відбувається коригування й регулювання їх поведінки та діяльності. Сформована в колективі громадська думка є дієвим інструментом педагогічного впливу, сила якого залежить від рівня розвитку колективу.

А.С. Макаренко наголошував: «Немає більш діалектичної науки, ніж педагогіка…"[11; 425]. Такий підхід дає змогу розглядати й аналізувати педагогічні явища і процеси з позиції діалектичного розвитку. Колектив як соціальне утворення весь час перебуває у русі.

Розробляючи теорію і практику колективу, А.С. Макаренко із захопленням писав: «Яка чудова, захоплююча діалектика! Вільний… колектив не здатний стояти на місці. Форма існування вільного людського колективу - рух вперед, форма смерті - зупинка». [11; 380].

Вихователь, який працює з колективом, повинен, по-перше, стимулювати розвиток конкретного колективу, а, по-друге, змінювати тактику, напрямки і методи роботи з вихованцями і колективом взагалі залежно від стадійності його розвитку.

Стадійність розвитку колективу - це вираження внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої лежить рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу.

Особливості розвитку колективу залежать від таких чинників, як актив, органи самоврядування, лідер.

Актив - це група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності членів колективу, виявляють певну ініціативу. Органи самоврядування є уповноваженими колективу на основі демократичних виборів, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції, підтримувати зв'язки з уповноваженими інших колективів. Якщо органи самоврядування обирають, то члени активу само вирізняються, самоутверджуються.

А.С. Макаренко визначив передумови, за яких діяльність органів самоврядування буде актуальною й ефективною:

- адміністрація закладу, в тому числі педагогічна, не має замінювати органів самоврядування;

- рішення органів самоврядування має бути виконане;

- якщо рішення хибне, то керівники виховного закладу мають апелювати до загальних зборів і домагатися його відміни, а не скасувати таке рішення;

- адміністрація має здійснювати вплив на органи самоврядування на демократичних засадах через педагогів, які користуються особливою повагою у вихованців;

- робота в органах самоврядування не має займати у вихованців багато часу, щоб це не здалося пере обтяжливим;

- керівники виховного закладу не повинні контролювати роботу органів самоврядування.

Лідер - це той член колективу, який у важливих ситуаціях здатний помітно впливати на поведінку членів колективу, проявляти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність колективу. У своєму розвитку колектив проходить три основні стадії.

Колектив на першій стадії свого розвитку характеризується такими ознаками: він лише починає створюватись; члени колективу недостатньо знають один одного; не повною мірою усвідомлюють завдання; немає ініціативи в конкретній діяльності; відсутній актив.

Провідною тактичною лінією діяльності вихователя є забезпечення системи вимог і організація діяльності на засадах єдиного початку керівництва і педагогічного авторитаризму.

Виходячи з ознак колективу на цій стадії та тактичної лінії діяльності вихователя, можна визначити такі напрямки його роботи: вивчення членів колективу; забезпечення знайомства вихованців між собою; висунення конкретних завдань; організація спільної діяльності; сприяння формуванню активу.

На цій стадії розвитку колективу взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу як на колектив у цілому, так і на кожного члена колективу зокрема.

Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки: сформувався актив, більшість підпорядковується меншості; члени колективу усвідомлюють завдання; актив починає проявляти ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяльності.

Провідна тактична лінія: здійснювати керівництво на демократичних засадах з опорою на актив.

Відповідно до цього вихователь продовжує вивчати вихованців; навчає активістів здійснювати керівні функції; спільно з активом визначає перспективні лінії та завдання діяльності колективу.

На другій стадії розвитку взаємини між педагогом і вихованцями базуються на засадах демократизму і принципі паралельних впливів на особистість вихованців (поєднання безпосереднього й опосередкованого впливу).

Більшість вихованців діє свідомо, активно і підпорядковує собі меншість, колектив у цілому, усвідомлює завдання, члени колективу здатні висувати актуальні завдання - це ознаки, які характеризують колектив на третій стадії його розвитку.

Вихователь на цьому етапі реалізує таку тактичну лінію: керівництво колективом на розширених засадах демократизму, вирішення всіх питань життєдіяльності колективу на загальних зборах.

Напрямки роботи вихователя на третій стадії: продовжує вивчати членів колективу; почергово залучає вихованців до виконання керівних функцій, самостійного виконання доручень колективу, спільно з усіма членами колективу обговорює завдання і перспективні лінії його розвитку.

На успішність розвитку і становлення колективу впливає ряд соціально-педагогічних факторів.

. Глибоке знання вихователями наукових психолого-педагогічних основ теорії і практики формування та розвитку колективу.

. Забезпечення наступності і єдності дій педагогів у роботі з колективом.

. Володіння технікою створення перспективних ліній.

. Забезпечення педагогічне доцільної роботи з активом і органами самоврядування.

. Наявність соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу.

. Наявність традицій в життєдіяльності колективу.

. Дотримання належного стилю і тону в колективі.

Питання теорії і практики розвитку колективу його впливу на формування особистості досить добре досліджені в психолого-педагогічній літературі, непогано розроблені технології роботи з колективами. Варто лише у процесі практичної роботи впевнено спиратися на надбання педагогічної науки, звільнитися від ідеологічної заангажованості, цілеспрямовано працювати над розвитком колективу на засадах гуманізму, використовувати колектив як джерело соціально-психологічного розвитку особистості, її соціальної захищеності.

З окремим колективом вихованців працюють кілька вихователів, керівників. І тут важливо забезпечити єдність їх впливів на колектив та дотримуватися наступності на етапах переходу колективу від однієї стадії розвитку до іншої, від керівного впливу одного вихователя до другого. З цього приводу А.С. Макаренко писав: «Повинен бути колектив вихователів, і там, де вихователі не об'єднані в колектив, і колектив не має єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу». [11; 163].

Важливим чинником, що сприяє розвитку і становленню колективу, є система перспективних ліній.

Перспектива - це мета, «завтрашня радість», що виступає стимулом у діяльності колективу й окремих його членів.

Будь-яка діяльність окремої людини чи певної спільноти може бути ефективною лише за умов наявності й усвідомленості мети.

Говорячи про формування колективу, виховання особистості в колективі, треба дбати, щоб перспектива окремої особи співпадала деякою мірою з перспективою колективу.

За визначенням А.С. Макаренка, перспектива може бути близька, середня і далека. Майстерність вихователя у формуванні колективу має проявлятися в організації системи перспективних ліній з урахуванням можливостей членів колективу, реальних соціальних обставин. У процесі організації перспектив варто дотримуватися таких вимог:

. Перспектива має бути зримою і реальною.

. Передбачати, щоб перспектива була доступною і посильною для досягнення.

. Стимулювати і заохочувати діяльність колективу і його членів у їх зусиллях, спрямованих на досягнення перспективи.

Для розвитку колективу необхідно створювати належні соціально-педагогічні умови. Якщо це стосується школи, то в ній має панувати передусім дух гуманізму, добра і радості. Такі умови притягують вихованців до закладу і колективу, який діє в ньому.

Колектив вирізняється згуртованістю, внутрішньою силою поряд з іншими чинниками, соціально значимими традиціями.

Традиція (від лат. traditio - передача) - це різновид або форма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведінки, які успадковані від попередніх поколінь.

У кожному навчально-виховному закладі, установі, на виробництві колективи повинні працювати над створенням морально-ціннісних традицій, їх збереженням і примноженням. Традиції мають бути тривалими, стійкими, наповнені багатством моральних впливів на особистість.

Життя колективу, ефективність його впливу на особистість залежить також від стилю і тону в колективі. Оскільки суттєвою ознакою колективу є спільна діяльність для досягнення мети, то і стиль має характеризуватися діяльністю, діловитістю. Діловий стиль може проявлятися у різних сферах життя колективу: у навчанні, грі, праці, дозвіллі та ін. Тому не можна допускати в колективі безпідставної галасливості, бездіяльності, не упорядкованості дій.

Діловий стиль характеризується певними відтінками тону (від лат. tonus - звук, напруження). Тон здорового колективу характеризується такими ознаками:

- мажорністю, що виявляється в бадьорому, радісному на строї, готовності до раціональної дії, внутрішньому спокої, впевненості у своїх силах, своєму майбутньому. Мажорний тон до помагає наповнити життя кожного вихованця і колектив в цілому позитивними емоціями, впливає на згуртування колективу на засадах внутрішнього задоволення і внутрішньої радості;

- гордістю за своє становище в колективі, відповідальністю за справи усіх членів колективу;

-єдністю колективу, дружніми взаєминами між вихованцями, які особливо яскраво відстежуються під час виконання важливих завдань;

- відчуттям захищеності кожного члена колективу від принижень, насильства, знущання. Це має стати законом колективу. Кожен вихованець має відчувати, що його захистять старші товариші, вихователі;

- здатністю гальмувати свої негативні дії або вчинки, які можуть зашкодити товаришам чи колективу взагалі. Звичка стримувати себе має бути виявом внутрішньої культури вихованців.

Джерелом формування стилю і тону колективу має бути передусім діяльність педагогів.

1.2. Сучасні аспекти особистості і колективу

Засновник теорії особистості Г. Оллпорт запропонував таке визначення цього поняття: особистість є індивідуально своєрідна, така, що формується впродовж життя, сукупність психофізіологічних систем-рис, якими визначаються притаманні для даної людини мислення і поведінка. Особистість можна розглядати водночас як обєкт і субєкт суспільних відносин. Багатогранність її духовного світу перебуває у прямій залежності від змісту та характеру різноманітних звязків і стосунків з іншими людьми, від творчої спрямованості праці в різних сферах матеріального і духовного виробництва, від активного ставлення до життя в цілому.

Найважливішими соціальними рисами особистості є висока національна самосвідомість, любов і відданість Україні, готовність до праці в імя розквіту своєї держави. Виховання морально стійких між особистісних відносин школярів у колективі веде до духовного оздоровлення суспільства.

Згідно з вченням академіка І. Павлова, людина-система, яка саморегулює свої дії і вчинки, спрямовує й самовдосконалює свою діяльність, а через неї і власну природу. Формування особистості - процес складний, тривалий і суперечливий, де діє безліч різноманітних чинників, на основі яких розкриваються її духовний світ, здібності й нахили, інтереси і потреби, характер.

Одне з найвизначніших місць в цьому розмаїтті факторів належить соціалізації. Причому в процесі соціалізації особистості важливого значення набуває утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, любові, справедливості, патріотизму, доброти. Вже у школі через спілкування з вчителями відбувається духовне зіткнення дітей з широтою інтелекту одного, з логічною чіткістю думки другого, громадянською пристрастю та добротою третього. В них формується емоційне позитивне ставлення до вчителя.

Людська особистість живе, розвивається лише в колективі. Тому треба розрізняти три поняття: можна, не можна і треба. Той, хто відчуває це, має найважливішу рису громадянина-почуття обовязку. Велике значення для нормального процесу соціалізації має і те, що від реакції людей на бажання дитини залежить її ставлення і до інших. Правильна соціалізація можлива тоді, коли людина свідомо прагне до гармонії власного «я» з інтересами інших.

Іноді людина підпадає під дію негативних впливів, зростає кількість стресових чинників, що згубно впливають на психічний стан, оскільки доводиться відчувати біль, страждання, безсилля перед обставинами. За таких умов важливого значення набуває створення механізмів, здатних захистити людину від руйнівних сил сучасного ритму життя. Однак протистояти цим руйнівним тенденціям повинна передусім сама людина. Вона має бути психологічно готовою успішно діяти відповідно до обставин, володіти певним «запасом міцності, надійності».

Головні причини дезорганізації нестійкої особистості (особливо у дитячому віці) полягають у відсутності ефективних способів подолання труднощів. Несприятливі ситуації неможливо виключити ні з процесів соціалізації виховання, ні з життя взагалі, але на допомогу особистості приходять внутрішні психологічні механізми захисту.

Психологічний захист - система стабілізації уявлень особистості про себе, спрямована на подолання чи зведення до мінімуму почуття тривоги, повязаного з усвідомленням конфлікту між реальністю і уявленням про себе. Термін» психологічний захист» описаний З. Фрейдом та його донькою Г. Фрейд і часто зустрічаються у психологічній літературі.

До захисних механізмів належать: витіснення, проекція, фантазування, раціоналізація, екстерналізація, інтерналізація.

Витіснення - усунення зі свідомості тих моментів, які перешкоджають формуванню стійкої позитивної самооцінки.

Проекція - це механізм психологічного захисту, коли недоліки, притаманні конкретній людині, не усвідомлюються нею, а приписуються іншим.

Фантазування - уявний вихід зі складної конфліктної ситуації. У світі фантазій людина забуває про проблеми.

Раціоналізація - спроба прояснити свою поведінку у тих випадках, коли вона не піддається логічному поясненню. Наприклад, коли учень одержує негативну оцінку, то він намагається знайти причини, за допомогою яких пояснює собі та іншим власну невдачу.

Екстерналізація й інтерналізація - два види психологічного захисту. За допомогою першого людина виправдовує зовнішніми перешкодами своє невміння діяти активно. У другому випадку людина за своїми можливостями та здібностями займає певне місце в житті, але зовнішні особливості заважають і тому замість боротьби з перешкодами просто знецінюється сама мета.

В основі раціональних між особистісних відносин лежать передусім знання людей про кожного з членів групи чи колективу і ті обєктивні оцінки, які на їхню адресу можна почути з боку оточення. Емоційні стосунки випливають з індивідуального сприйняття людиною і далеко не завжди відбивають обєктивну, справжню оцінку. Взаємини можуть бути гармонійними, суперечливими, конфліктними.

Характер між особистісних відносин у класі серйозно впливає на самопочуття учня. У психологічній літературі існує поняття «афективні діти». Вони перебувають у постійному конфлікті з однолітками та вчителями, для них характерний постійний кризовий стан. Кризовий стан властивий і психічно здоровим дітям за складних життєвих ситуацій (труднощі у навчанні, відсутність контакту з учителем, не сприйняття колективом, зміна навчальних закладів, переживання через хворобу тощо). Найпоширенішою причиною конфліктів є непорядне, несправедливе ставлення однієї людини до іншої, до оцінки результатів її роботи, особистісних якостей.

Такій молодій людині особливо потрібні увага й психологічна підтримка. І визначальна роль в цьому належить педагогу. Його завдання-своєчасно помітити негаразди, попередити негативні емоції, вчинки своїх вихованців. Виховна позиція при цьому-розуміння, визнання дитини. Зберегти здоровя, навчити учнів знімати психологічну напругу, створити ситуацію успіху на уроці-під силу талановитому педагогу.

Добре, якщо проводиться діагностування, створюються психолого-педагогічні картки, педагог володіє інформацією про фізичний, психологічний, моральний, духовний стан кожної дитини. Корисним також є зясування емоційного стану перед заняттям і після нього за допомогою тестів. Досвідчений педагог повинен урізноманітнювати форми і методи роботи, застосувати ділові ігри, тренінги, мозкові атаки, рольові ігри. Цим самим він знімає напругу під час занять, в учнів виникає бажання вчитися, поліпшується настрій. Довірливі стосунки - запорука успіху у попередженні кризових ситуацій.

Зняти ж упереджене ставлення учнів один до одного можна такими способами:

. Створення сприятливих ситуацій.

. Організація психологічної служби у школі.

. Стимулювання і заохочення контактів між людьми, які у стосунках відчувають недовіру.

Адже психологічна допомога справді необхідна юнакам та дівчатам, які стають на шлях вирішення важливих життєвих проблем.

Отже, колективом називають обєднання вихованців, якому властивий цілий ряд важливих ознак.

. Загальна соціально значима мета. Ціль колективу обовязково повинна збігатися з суспільними цілями, не суперечити пануючій ідеології, конституції і законам держави.

. Спільна суспільно корисна діяльність, яка складає основний зміст його життя. Основним видом діяльності школярів є учіння, повязане з працею. В організованому колективі діє тенденція постійного збагачення його життєдіяльності і розширюється діапазон суспільно корисних справ, поглиблюється зміст окремих видів діяльності.

. Організована структура. Єдиний шкільний колектив складається з колективу педагогів і загального колективу учнів. Загальний учнівський колектив поділяється на первинні колективи - класи. Організація, спілкування і відносини в колективі забезпечують формування особистості, розвиток її здібностей, талантів, гуманістичну спрямованість.

. Учнівський колектив має органи управління: загальні збори, учнівський колектив і рада колективу, комісії, штаби. Самоуправління покликане задовольнити інтереси всіх і кожного.

. Наявність у відносинах між членами колективу певної морально-психологічної єдності, яка терпима до плюралізму думок, але не суперечить домінантній системі ідей, ідеології колективу, яка виховує у своїх членів відданість обраним ідеалам.

. Динамізм. Виховний колектив не стоїть на місці, і його життя перебуває в процесі постійного розвитку. Весь час збагачується і ускладнюється життя колективу, удосконалюється його структура і система органів самоуправління, підвищується рівень суспільної активності його членів, відбувається накопичення корисних традицій, розвиваються і зміцнюються звязки учнів з іншими колективами, з соціальним середовищем.

2. Розвязання проблем особистості і колективу в системі виховної роботи школи

2.1 Педагогічні технології формування учнівського колективу в початкових класах

На сучасному етапі розвитку суспільства вчителі використовують різні технології у формуванні учнівського колективу в початкових класах. Найбільш відомими є:

Психологічна картка - профіль учня, яка була апробована протягом ряду років у роботі багатьох учителів України, в цілому дістала позитивну оцінку. Було відзначено, зокрема, що ця методика є для вчителя засобом самоорганізації роботи з вивчення психічної індивідуальності школяра. Спонукаючи педагога спостерігати і розмірковувати, Картка не вимагає від нього майже ніяких записів. Вона допомагає вчителеві з більшою повнотою, точністю інформувати батьків про психологічні особливості їхньої дитини й тим самим підвищити ефективність спільної роботи щодо її виховання. Наприкінці навчального року Картка полегшує складання педагогічних характеристик. Нарешті, цю методику можна використати й для організації самовиховання учнів. Ведення Картки вчителем неминуче привертає увагу школярів: учень просить повідомити, як оцінено його психічні властивості та що треба зробити для підвищення тієї чи іншої оцінки.

У процесі апробації Картки творча група вчителів, що працює при кабінеті початкового навчання Житомирського ОІУУ, сконструювала аналогічну картку для визначення психологічного профілю класу. На відміну від психологічного профілю учня, психологічна картка-профіль класу визначає не динаміку, а лише наявний на даний момент рівень його психічного розвитку.

Наприкінці І чверті на основі щойно заповнених індивідуальних Карток учнів учитель складає картку профілю класу. Ця картка є орієнтиром у роботі з класом упродовж II чверті. Після цього, виходячи з коректив, унесених в індивідуальні картки, складається нова групова картка і т.д. У сукупності чотири групові картки, складені до кінця навчального року, відобразять і динаміку психічного розвитку класу.

Щодо структури групової картки, то її можна описати так. У лівій частині таблиці, як і в класному журналі, розташовані прізвища учнів. У правій частині, в «шапці» таблиці перелічено риси психічної індивідуальності школяра. Праворуч від кожного прізвища проставляються оцінки - зазначається один з трьох рівнів.

Рівні позначаються за допомогою графічного коду: низький - «-», середній - « У», високий - « +».

З такої картки відразу видно, які психічні властивості в більшості учнів даного класу розвинуті недостатньо, задовільно чи досить добре.

Можна подати окремі параметри розвитку психічної індивідуальності класу і в середніх показниках. Для цього беремо умовно низький рівень за 1, середній рівень - за 2 і високий рівень - за 3 бали. Порівнюючи за середніми показниками групові картки, складені за результатами І навчальної чверті, з середніми показниками II чверті, потім III й IV чверті, можна зробити висновок про прогрес даного класу за тим чи іншим параметром. Звичайно, для цього треба мати такі самі картки в інших, паралельних класах даного вікового рівня. Такі зіставлення уточнюють уявлення педагога про психічну індивідуальність даного класу. Разом з тим на груповій картці чітко відображені (хоч і не з такою детальністю, як на індивідуальній) психологічні профілі окремих учнів.

Методика експертного оцінювання організованості шкільного класу. Цю методику розробив Л.І. Уманський. Методика Уманського досить проста в користуванні й надійна за своїми результатами, правда, лише за умови правильного добору експертів. До ролі експертів можуть бути позакласної роботи, шкільний залучені класний керівник, деякі вчителі-предметники, організатор психолог, а в старших класах і деякі учні-активісти.

Карта-схема для експертного оцінювання психологічного клімату колективу. Ця методика запозичена. Вона цілком придатна для застосування в шкільному класі. Причому серед експертів можуть бути й самі члени класного колективу.

Оцінки в балах означають такі характеристики:

+3 - ця позитивна властивість (прояв) притаманна колективу завжди;

+2 - позитивна властивість проявляється в більшості випадків;

+1 - позитивна властивість проявляється досить часто;

О - ні ця позитивна властивість, ні протилежна їй негативна властивість не проявляється досить помітно або однаковою мірою проявляється те й те;

- ця негативна властивість проявляється досить помітно;

- негативна властивість проявляється часто;

З - негативна властивість проявляється завжди.

Заповнюючи цю карту-схему, треба до кожного пункту обвести на шкалі оцінок одну цифру, потім знайти алгебраїчну суму всіх балів і поділити її на 16 (знайшовши таким чином середній для даного експерта бал). Якщо в дослідженні бере участь кілька експертів, обчислюється бал, середній для всієї групи. Якщо здобутий показник становить від -3 до - 0,5, то в колективі несприятливий психологічний клімат. При коефіцієнті від -0,4 до +1,4 він нестійкий, настрій коливається, немає емоційної єдності, колектив розвивається недостатньо. При значеннях від +1,5 до +3 в колективі мажорний психологічний клімат.

Методика психолого-педагогічного консиліуму в діагностиці шкільного класу. Цей метод відрізняється від рейтингу кількома рисами. По-перше, оцінні дії експертів (у даному разі вчителів) не мають суворо формалізованого (кількісного) характеру, як у процедурі рейтингу. По-друге, свої оцінні судження експерти формулюють не обов'язково незалежно один від одного - вони можуть попередньо радитися один з одним, обмінюватися думками тощо. Головне в застосуванні цього методу - поставити такий діагноз класу, який би поділяли всі учасники консиліуму, і на цій основі так само в дусі консенсусу, виробити відповідну програму корекційних дій.

Відомо, що в 70-х роках Ю.К. Бабанський активно пропагував метод педагогічного комсиліуму.Останній має той недолік, що в ньому недостатня увага приділяється психологічним характеристикам об'єкта, виявленню його психічної індивідуальності. Безумовно, ефективнішим щодо цього є метод психолого-педагогічного консиліуму, уперше запропонований і запроваджений у шкільну практику В.О. Сухомлинським.

Але обидва названі автори застосовували метод консиліуму в основному до діагностики індивідуальності окремих учнів. Що ж до діагностики психічної індивідуальності шкільних класів, то цей напрям у використанні психолого-педагогічного консиліуму почав розвиватися в руслі шкільної психологічної служби. Правда, поки що нам відома лише одна публікація з цього питання. У центрі роботи, пов'язаної з використанням методу психолого-педагогічного консиліуму, - співробітництво шкільного психолога з учителем. Детально розглянувши відомі форми такого співробітництва - психологічну освіту педколективу в формі лекцій і семінарів, здійснюваних шкільним психологом, консультування вчителів щодо окремих складних ситуацій і колізій навчально-виховного процесу, інформування вчителів про результати психологічного обстеження їхніх учнів, - автор згаданої статті приходить до обґрунтованого висновку про те, що найефективнішою формою взаємодії цих двох суб'єктів шкільної психологічної служби виявляється саме психолого-педагогічний консиліум. Причому на останній, згідно з думкою Є.Д. Божович, мають бути покладені такі функції: 1) обговорення основних труднощів, що виникають у кожного вчителя з тим або іншим класом; 2) вибір способів здобуття інформації, якої бракує для постановки діагнозу (йдеться про особливості даного класу; 3) установлення попереднього психологічного діагнозу і в подальшому обговорення результатів його перевірки; 4) постановка педагогічної задачі щодо самого класу, яка пов'язана з добором корекційних впливів.

Крім того, до діяльності консиліуму входить ряд обстежу вальних процедур, що здійснюються спільно вчителем і психологом школи. Природно, що способи збирання даних планує психолог, який виносить потім свої пропозиції на обговорення членів консиліуму.

Запитання анкети « Мій клас» (Додаток В) спрямовані на те, щоб установити, яким є ваш клас. Обведіть кружечком слово «Так», якщо ви згодні з даним твердженням, або слово «Ні», якщо не згодні.

Не забудьте написати своє ім'я і прізвище на зворотному боці анкети.

Правила виставляння балів (у колонці «Для вчителя»).

Запитання, поряд з якими в колонці «Для вчителя»» немає символу «Зв.» (зворотне), оцінюється балом «З» при відповіді «Так», і балом «1» при відповіді «Ні». Запитання з символом «Зв.» оцінюється навпаки (тобто при відповіді «Так» - 1, а при відповіді «Ні» - 3 бали).

Щодо запитань, які залишилися без відповіді або з відповідями, які дано з порушенням правил, виставляється бал «2».

Щоб дістати індивідуальну оцінку з даного параметра, бали, що його стосуються, підсумовуються. Наприклад, оцінка задоволеності (3) виходить у результаті підсумовування балів, що стосуються запитань1, 4, 7, 10, 13.

У наведеному прикладі заповнення показано, як здобуто оцінки:10 - для задоволеності (3), 9 - для конфліктності (К), 12 - для згуртованості (Зг).

Описана методика дає змогу визначити насамперед ставлення окремих учнів до свого класу. Разом з тим за нею можна дістати й узагальнену його характеристику. Для цього стосовно кожного з трьох параметрів виводиться середній показник.

2.2 Дослідження взаємовідносин між колективом і особистістю

Педагогічне спрямування дитячих взаємин, їх гуманізація є важливим чинником, який забезпечує накопичення морального досвіду через своєрідні вправи життя в людській спільноті. Цей досвід взаємин, що набувається в школі, іноді стає набагато років моральним компасом, яким керується молода людина в майбутньому, та певною мірою основою її життєвого успіху.

Багато що в особистості молодшого школяра визначається його взаєминами з ровесниками, оцінками товаришів. У групі не може бути раз і назавжди встановлених симпатій і антипатій. Усе перебуває у русі, змінюється, емоційна прихильність змінюється неприйняттям, конфлікти виникають та згасають. Одну й ту саму дитину на початку року всі можуть визнати лідером, а через кілька місяців вона втрачає свій авторитет, як, зрештою, і навпаки.

Тому вивчати взаємини дітей слід постійно. Бажано вертатися до цього питання раз на 1 - 2 місяці, щоб мати змогу вчасно втрутитися, допомогти дітям, яких цураються їхні товариші по групі, знайти шляхи підвищення статусу дітей ізольованих.

Я проходила безперервно переддипломну практику в Кортеліській загальноосвітній школі. Дослідження проводила в 4 класі. У класі було 27 учнів, рівень знань - середній. В класі контингент дітей різний, тому клас середній за успішністю.

Як вивчати взаємини школярів?

Метод спостереження застосовується для цього постійно. Доцільно фіксувати протягом якогось певного часу (наприклад, під час прогулянки), скільки разів і хто саме звертався до дитини, становище якої в групі ви вивчаєте, і скільки разів вона сама виявляла ініціативу в установленні контактів.

Рекомендується також метод бесіди, в ході якої дитині ставлять такі запитання:

1. Чи добре тобі в групі?

. Чи хочеться тобі, щоб швидше закінчилися вихідні дні?

. Чи дружно ви граєте з дітьми?

. Як діти вважають, ви дружно живете?

5. Чи можна сказати про наш колектив, що лона він найдружніший?

6. Хто з дітей тобі найбільше подобається? Чому?

. Хто з тобою найчастіше грається? Чому?

. З ким ти ніколи не граєш? Чому?

9. Чи сваритеся ви з дітьми? Наскільки часто?

. Хто завжди всіх мирить?

. А хотів би ти гратися з товаришем, з яким посварився?

Під час бесіди слід спостерігати за дитиною, відмічаючи зміни міміки, жестів, інтонації, фіксуючи паузи, заминки, надмірну квапливість у відповідях тощо. На які запитання дитина відповідає активно, з готовністю? На які - неохоче, без будь-якого бажання? Як ви вважаєте, з чим це пов'язано?

Щоб дістати більш безпосередні відповіді, полегшити дошкільникові завдання оцінювання взаємин, краще проводити бесіду в ігровій формі з використанням казкових персонажів, героїв мультфільмів. У такій грі дитині, яка виконує роль іграшкових учасників експерименту, пропонують уявити свого героя в нашому колективі. Нехай цей персонаж відповість, з ким він хотів би сидіти за одним столом. З ким йому найприємніше гратися в садку і вдома? Кому б він дав погратися улюбленою іграшкою?

Соціометрія

Ми переконалися, що відповідати на прямі запитання типу «Хто тобі подобається?» дитині важко. Тому пропонуємо провести дослідження взаємин, використовуючи класичний метод соціометрії в зручній для молодших школярів формі.

Організуйте гру «В кого більше». Для цього підготуйте для кожної дитини по три перебивні картинки й три листівки, бажано різні (наприклад, невеликі за форматом листівочки із зображенням різних тварин). Підготуйте також список дітей групи й проставте проти кожного прізвища порядковий номер. Для кожного учасника знадобиться один конверт.

Інструкція: «Діти, сьогодні ми гратимемо в дуже цікаву гру. Щоб вона відбулася, треба вміти зберігати таємницю. (Потім вихователь просить усіх дітей вийти з помічником вихователя ненадовго з кімнати і в цей час розкладає на столах конверти, на яких написані прізвища чи наклеєні фотографії дітей. Помічник через кожні 3-5 хвилин посилає по одній дитині в групу.) Вихователь дає дошкільникові, який увійшов, три картинки зі словами: «Ти можеш покласти по одній картинці у конверти трьох дітей. Собі класти не можна. Виграє той, у кого буде більше картинок. Ніхто не повинен знати, кому ти кладеш картинки. І я не дивитимусь». (Вихователеві й насправді не треба стежити за дитиною, тому що він попередньо непомітно написав на картинках, які дав дитині, її особистий номер.)

Коли діти зробили свій вибір, не забудьте запитати в кожного з них: «А як ти думаєш, хто тобі покладе картинку (або вже поклав)?». Діти здебільшого відповідають: «Не знаю», але ви постарайтеся все-таки з'ясувати, від кого дитина чекає подарунка. Після розмови дитина виходить з групи так, щоб не зустрічатися з іншими дітьми до закінчення експерименту. Коли остання дитина вийде з групи, швиденько перегляньте конверти і поставте в спеціально заготовленій таблиці з прізвищами цифри, які стоять на картинках. Наприклад, Оленка Соловей одержала картинки з номерами 1, 11, 8, 5. Проставте ці цифри проти її прізвища в таблиці, щоб знати, хто саме симпатизує цій дівчинці.

УВАГА: якщо чиїсь конверти виявилися порожніми, відзначте це в своїй таблиці, але відразу покладіть у них зайві картинки, щоб не примушувати дітей переживати негативні емоції.

Потім усіх дітей запрошують у групу. Їм пропонують полічити, в кого скільки картинок. Той, хто набрав найбільше, стає переможцем.

Для дітей гра закінчена. Для вас - ще ні.

Попереду - обробка матеріалу.

Діти, що дістали 6 виборів і більше, стають «зірками».

Діти, що дістали від 3 до 5 виборів, це ті, кому

віддається перевага.

Діти, які не дістали виборів, - «ізольовані».

Діти, що дістали від 1 до 2 виборів - «ті, кого цураються».

Важливий показник благополуччя взаємин - взаємність виборів.

Чи знаходять діти відгук на прагнення до спілкування? Як допомогти їм знайти спільну мову? Щоб відповісти на ці запитання, побудуємо колові соціограми. Для цього спочатку накреслимо чотири кола одне в одному. Потім кожне коло поділимо навпіл вертикальною прямою.

Отже, взаємний вибір позначаємо прямою лінією; невзаємний - прямою лінією зі стрілочкою, що йде від того, хто обирав, до обраного; пунктиром - взаємну антипатію; пунктиром зі стрілочкою - антипатію без взаємності. У лівій півкулі розміщуватимуться всі дівчатка, у правій - хлопчики.

Центральне коло позначимо І і помістимо туди «зірок». Друге коло позначимо II і помістимо туди тих, кому «віддають перевагу», у третє коло, позначене III, помістимо тих, кого «цураються», а в четверте коло(IV) - «ізольованих».

Як ви гадаєте, чому та чи інша дитина виявилася в центрі або на-периферії? Що їй забезпечує таке становище в групі? Як впливає на самопочуття дитини перебування її серед тих, кому «віддають перевагу», або тих, кого «цураються»? Чи корисно постійно бути в ролі «зірки»? Чи немає загрози «зоряної хвороби»? Чи не пов'язане це з вашим ставленням до, дошкільника?

Перевірте себе і свого колегу, який працює в цій групі. Перед проведенням гри «В кого більше?» напишіть перед прізвищами дітей у списку прізвища тих, хто, на вашу думку, обере певну дитину. Зіставте свої передбачення з даними соціометрії. Чи не правда, такі прийоми дають можливість дізнатися чимало нового й корисного для себе про взаємини дітей?

Як допомогти дитині, якої майже всі відцуралися? Як підвищити її статус?

Спочатку поверніться до дослідження індивідуальних особливостей, темпераменту дошкільника. Можливо, причина в її імпульсивності, нестриманості або невпевненості в собі?

Потім поставте перед собою завдання протягом місяця постійно хвалити й підбадьорювати цю дитину в присутності інших дітей. Щодня нагадуйте собі про це завдання, адже об'єктивних причин для похвал може й не бути. Винаходьте ситуації, в яких ви зможете виявити своє позитивне ставлення до дошкільника. Вивчіть інтереси, схильності дитини, якої цураються. Допоможіть дітям узнати її саме з цього боку. Нарешті, складіть психологічний портрет цього дошкільника. Це допоможе вам в індивідуальній роботі.

Отже, взаємовідносини в учнівському колективі є своєрідним сплавом багатьох чинників. На характер цих взаємин впливають, зокрема такі як:

Соціальний - соціальне становище в суспільстві, в даному регіоні. Домінуючі риси соціальних взаємин, культурні та релігійні цінності, звичаї і традиції спілкування;

Педагогічний - традиції взаємин учнів даної школи, які іноді виникають стихійно поза педагогічним впливом або є наслідком педагогічного стимулювання;

Особистісний - індивідуальні якості, інтелектуальний рівень, духовний потенціал, інтереси й прагнення, попередній досвід взаємин індивідів. Які входять у дану групу, в сімї, навколишньому середовищі;

Психічний - прагнення кожного індивіда до самоствердження й самовираження в колективі відповідно до його вихованості й культури самовиявлення; міра задоволення кожного своїм становищем у колективі; вплив неформальних лідерів, їхня спрямованість, сила впливу на інших;

Фізіологічний (біологічний) - біологічно - статеві чинники, темп розвитку статевих інтересів.

Соціальний чинник є обєктивним в умовах педагогічного процесу. І його не можна відмінити або замінити. Проте педагогічне завдання полягає в тому. Щоб навчити учнів аналізувати соціальний етап суспільства й формувати відповідні способи поведінки в певній ситуації.

Особистісний, психічний і фізіологічний чинники мають обєктивне підґрунтя, але під впливом виховання можуть зазнавати значних змін.

Педагогічний чинник відіграє вирішальну роль у формуванні взаємин у колективі, бо він є професійним інструментом.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики - проблему формування учнівського колективу. У формуванні учнівського колективу важливе місце відводиться початковій школі. Знайомство класного керівника з дітьми, що переходить у систематичне глибоке вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за шкільною практикою виховання дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

. Під поняттях «учнівський колектив» розуміють групу людей, які обєднані загальною соціально значимою метою, діяльністю, організацією цієї діяльності, має органи самоуправління, відрізняється морально-психологічною єдністю, поєднанням особистих і колективних інтересів, динамізмом життєдіяльності.

. Основними ознаками колективу є:

а) суспільні цілі;

б) спільна діяльність по їх досягненню;

в) взаємна відповідальність;

г) органи самоуправління.

. Метою формування колективу є виховання особистості, яка вчиться оцінювати себе, розвивати комунікативні здібності і здобуває практику соціальних стосунків.

. Колектив як соціально діюча система виконує певні функції:

- Організаторська: спрямована на обєднання членів колективу з метою виконання певних завдань.

- Виховна: спрямована на створення оптимальних умов для розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного виховання, забезпечує умови психічного й соціального розвитку особистості.

- Стимулююча: сприяє формуванню морально-цінних стимулів діяльності особистості в усіх сферах; регулює поведінку членів колективу, впливає на формування певних якостей особистості - сили волі, гуманізму, працьовитості, совісності, чесності, цілеспрямованості, гідності та інші.

Основними факторами розвитку дитячого колективу є:

- залучення дітей до системи суспільних відносин;

- формування моральної сутності особистості, її морально-естетичного ставлення до світу й самої себе;

- забезпечення наступності і єдності дій педагогів в роботі з колективом;

- володіння технікою створення перспективних ліній;

- наявність традицій в життєдіяльності колективу.

Проблемами формування учнівського колективу є:

слабке виявлення співчуття, турботи, співпереживання;

відсутня культура спілкування;

ігнорування прав і думок іншого;

перевага вимогливості у взаєминах на ґрунті особистих, а не спільних інтересів;

автономність самостійність і відчуженість від товаришів, колег;

невміння й небажання знаходити спільні рішення;

неможливість особистості самовиразитися в умовах постійних конфліктів, постійних несправедливих звинувачень;

гостре суперництво.

Позитивними проявами організованості колективу є:

- члени колективу завжди добре взаємодіють один з одним;

- труднощі щодо погодження дій завжди долаються швидко;

- члени колективу надають один одному допомогу в роботі;

- у колективі справедливо ставляться до всіх членів, тут завжди підтримують слабких, виступають за їх захист;

- у членів колективу виявляється почуття гордості за свій колектив.

Особливості розвитку колективу залежать від таких чинників як актив, органи самоврядування, лідера.

Таким чином, роль колективу, його вплив на особу кожного учня, навіть за умов демократичності підходу класного керівника, є закономірною і важливою. Виховання в колективі є обовязковою умовою повноцінного розвитку, тому що саме в колективі особистість вчиться оцінювати саму себе, розвиває комунікативні здібності і здобуває практику соціальних стосунків. Досвід взаємин, що набувається, іноді стає на багато років моральним компасом, яким керується молода людина в майбутньому, та певною мірою основою її життєвого успіху.

Відверта розмова

«Спілкування

у безпечному інтернеті» 

                                                                              Підготувала

                                                                            вчитель біології,екології та хімії,

                                                                          класний керівник 8 класу

Забузької ЗШ І – ІІІ ступенів

                                                                            Касьян Оксана Михайлівна

                                                                                                                  2014-2015 н. р.

Мета:  попередження та превентивна робота з дітьми по безпечній роботі в Інтернеті

Обладнання: презентація для учнів « Безпечне використання Інтернету»

План

Вступ.

Доброго дня, дорогі діти! Сьогодні ми з вами поговоримо про Інтернет. Чи можете ви сказати, що таке Інтернет?

100 років тому, коли не було Інтернету, лист від родичів з України в Америку плив пароплавом та доставлявся сушею місяць. Потім стільки ж люди чекали відповідь. З появою літаків ми на відправку листа і відповідь стали чекати вже не 2 місяці, а 2 тижні. З появою Інтернету лист відправляється і отримується відповідь через кілька секунд.

Чим ще корисний Інтернет і навіщо люди його використовують?

Безпечно користуватися Інтернетом?

Скажіть діти: - хто з вас вміє користуватись Інтернетом?

Звичайно ж, майже всі!

- Що таке «НІК»?

Нік – це ім’я, яке використовують користувачі Інтернету, не називаючи своє справжнє ім’я.

Гра «Квітка».

Спробуйте придумати собі «нік», запишіть на стікері і приклейте на квітку так, щоб утворити пелюстки.

/Кожен з дітей пише на стікері нік і приклеює його на квітку/

Вчитель:

На початку 1996 року по всьому світу нараховувалось 30 млн. користувачів Інтернету

- В 2013 році кількість користувачів досягла 14 млрд.710 029 070

- Спілкування людей в віртуальних мережах – невід’ємна частина соціального життя

В Україні 46 млн. населення, користувачів Інтернетом – 6,7 млн, це 14,65%.

Як ви думаєте, які ж загрози чекають дітей в Інтернеті?

Загрози в Інтернеті:

ü Виготовлення, розповсюдження та використання матеріалів зі сценами насильства над дітьми

ü Наполегливе чіпляння в мережі, розмови на теми сексу, насильства, "зваблення”

ü Показ невідповідних віку, нелегальних та шкідливих матеріалів, що впливають на психіку, приводять до фізичної шкоди

ü Переслідування і залякування

Вчитель:   Існують певні правила користування Інтернетом:

1.     НЕ ПОВІДОМЛЯЙ ПРО СЕБЕ І БАТЬКІВ ПРИВАТНУ ІНФОРМАЦІЮ.

2.      НЕ ВИСИЛАЙ НЕЗНАЙОМИМ ЛЮДЯМ СВОЄ ФОТО

3.     НЕ ВІР ВСЬОМУ, ЩО КАЖУТЬ ПРО СЕБЕ ВІРТУАЛЬНІ ЗНАЙОМІ

В Інтернеті легко знайти собі друзів, але…. Послухайте одну історію.

     Дівчинка познайомилась в Інтернеті з своїм однолітком, хлопчиком, якого звати Войтек. Вони почали спілкуватися в мережі. Аня пише: «Привіт, я Аня, мені 12 років, я шукаю друзів».

Хлопчик їй відповідає: «Привіт, Аня, я Войтек, мені також 12 років і я хочу зустрітися з тобою». А на справді, цей Войтек дорослий чоловік, який обманює дівчинку, і не тільки її.

      Дуже часто, спілкуючись в Інтернеті уявляєш собі одну людину, а насправді вона зовсім інша.

4. ОБМЕЖУЙ СВІЙ ЧАС РОБОТИ ТА ІГОР В ІНТЕРНЕТІ

5. БАТЬКИ МАЮТЬ ЗНАТИ, ЧИМ ТИ ЗАЙМАЄШСЯ, КОЛИ СИДИШ БІЛЯ КОМП’ЮТЕРА.

 6. НЕ ОБРАЖАЙ ІНШИХ В ІНТЕРНЕТІ

7.  ТРИМАЙ ПАРОЛЬ КОМПЮТЕРА У ТАЄМНИЦІ

8. ЯКЩО ОПИНЯЄШСЯ В СКЛАДНІЙ СИТУАЦІЇ ПОГОВОРИ З БАТЬКАМИ

Закріплення.

 Спробуйте перерахувати правила користування Інтернетом, з якими ви познайомились.

Учні:

ü не надавати інформацію про своє ім'я, адресу, та дані про своїх батьків,

ü не можна погано поводитись при спілкуванні,

ü користуватись комп'ютером та Інтернетом з дозволу батьків,

ü тримати пароль комп'ютера у таємниці

ü повідомляти батькам про проблеми, які виникають під час роботу з комп'ютером або в Інтернеті,

Висновок. Треба бути дуже обережним, користуючись Інтернетом.

o   не надавати нікому свої паролі;

o   без гострої необхідності не надавати особисту інформацію по електронній пошті, в чат-кімнатах;

o   не надавати відповіді на послання непристойного та грубого змісту;

o   повідомити старшим про отримання інформації, яка примусить почуватись незручно або налякано;

o   не погоджуватись на зустріч з випадковим онлайновим другом. Якщо все ж таки це необхідно, то зустріч повинна відбуватися в громадському місті або у присутності друзів чи батьків;

o   не відправляти нікому своє фото;

o   не здійснювати комерційні операції через мережу Інтернет.

Пам'ятка для батьків

1. Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини.

       Іноді діти тримають у секреті те, що вони користуються Інтернетом. Вони можуть не бажати того,  аби їх батьки були у курсі їх дій в мережі. Важливо не реагувати досить емоційно, а зробити все можливе, аби зняти цю психологічну напругу.

      Обговорювати можливі труднощі легше, коли комп’ютер знаходиться у спільній кімнаті. Крім того, ви можете використовувати Інтернет разом із дитиною. Таким чином, розмови про Інтернет та контроль за його використанням стануть повсякденною частиною вашого родинного життя.

2. Використовуйте будильник для обмеження часу, якій дитина проводить в Інтернеті.

      Заздалегідь погодьте тривалість перебування в Інтернеті.

Бажано визначити час перебування дітей в он-лайні. Час, проведений за комп’ютером, необхідно обмежити для того, аби не нанести шкоду стану здоров’я дитини.  Ігрова комп’ютерна залежність стала великою проблемою у всьому світі.

     Обговоріть час перебування дитини в Інтернеті та домовтеся про використання будильника. Таким чином ви уникнете можливих конфліктних ситуацій.

3. Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр.

     Для роботи за комп’ютером зовсім необов’язково знати всі його функціональні можливості. Запросіть спеціаліста, якій налаштує операційну систему вашого комп’ютера та покаже, як працювати із батьківським контролем. Краще один раз побачити, аніж багато разів почути. Не використовуйте у себе вдома комп’ютер, якій технічно є незахищененим.

     Також ви можете пройти он-лайн навчання та навчитись найбільш ефективно використовувати функції безпеки браузера та самостійно налаштовувати батьківський контроль.

     Встановіть Microsoft Security Essentials зараз, і ваш комп’ютер буде захищеним у реальному часі від вірусів, програм-шпигунів та інших зловмисних програм.

4. Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн-безпеки для дітей.

    Діти навчаються шляхом експериментування. Якщо ви зацікавлені у тому, аби ваша дитина навчалась не на своїх власних помилках — якомога частіше обговорюйте теми, пов’язані із Інтернетом. Ви можете розказати, наприклад, про достовірність інформації, розташованої в мережі. Так ви невимушено створите свої «родинні правила» Інтернет-безпеки. Традиції, норми та правила, які закріпились у родині — довговічні.

5. Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.

    В житті кожного трапляються помилки. Немає потреби сприймати помилки дітей як життєву проблему. Будуйте довірливі стосунки задля того, аби бути впевненими, що у будь-якій ситуації дитина звернеться за допомогою саме до вас. Щоб не сталось, ваша дитина повинна бути впевненою, що у будь якій ситуації вона може розраховувати на вашу підтримку та прийняття. Гарний рецепт побудови довірливих відносин — щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу. В невимушеній ситуації набагато легше обговорювати «складні» питання.

6. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані он-лайн.

Повідомте дитині, що практично кожен може створити свій сайт, і при цьому ніхто не може проконтролювати достовірність інформації, розташованої на такому сайті. Навчіть дитину використовувати інформацію із різних перевірених джерел.

Доповідь на тему:

«Формування навичок здорового способу життя у дітей та підлітків у сучасних умовах»

Матеріали

вчителя біології,екології,хімії,

класного керівника 8 класу

Касьян О.М.

 Забужжя 2014 - 2015 н.р.

Конституція України визнає життя і здоров’я людини найвищими соціальними цінностями. Згідно з Основним законом, держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність і зобов’язана ефективно вирішувати завдання виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить соціально-економічний розвиток країни і суспільства в цілому.

         З метою поліпшення здоров’я підростаючого покоління в Україні здійснено відповідні практичні кроки: прийнято ряд законів і підзаконних актів щодо формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді, про дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх, про соціальний захист бездомних громадян та бездоглядних дітей, про жорстоке поводження з дітьми, про попередження насильства в сім’ї  та інші.

          Але за  результами національного опитування молоді  регулярне заняття фізичною культурою не стало звичною нормою для більшості молодих людей,  стрімко поширюється вживання алкогольних напоїв, типовою є часта зміна сексуальних партнерів.

Так, за даними Міністерства охорони здоров'я України в останні десять років зареєстровано підвищення рівня захворюваності й поширення серед молоді хвороб крові та кровотворних органів, недоброякісних новоутвореннь, хвороб сечостатевої та кістково-м'язової систем та кровообігу; почастішали ускладнення вагітності, пологів і післяпологового періоду, наявні вроджені вади розвитку. Залишається високим рівень захворювань, що передаються статевим шляхом. Соціально небезпечною проблемою став СНІД (ВІЛ-інфекція): за темпами розвитку цієї епідемії Україна посідає одне з перших місць у світі. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих- особи віком від 15 до 30 років; спостерігається зростання ВІЛ-інфекції серед наркоманів-підлітків і дітей.

В Україні відзначається щорічне погіршення психічного здоров'я підлітків, насамперед, внаслідок вживання алкогольних напоїв, наркотичних та інших психотропних речовин. Кількість випускників шкіл, які є практично здоровими, становить лише 5% - 15%. За таких умов здоров'я школярів має стійку тенденцію до погіршення.

Низький рівень здоров'я молодих людей, що проходять службу в Збройних Силах України, є свідченням негативного ставлення молоді до власного здоров'я: придатними до військової служби визнається 74-76% юнаків, а кількість тих, хто отримує відстрочку за станом здоров'я, постійно збільшується.

Такі темпи руйнації здоров'я потребують негайного вирішення проблеми духовного зростання особистості, повноцінної реалізації психофізичних можливостей, збереження та зміцнення здоров'я.

Головне завдання сучасних педагогів  - пропагувати здоровий спосіб життя, здійснювати заходи щодо профілактики наркоманії та алкоголізму серед дітей, правопорушень та злочинності.

Основними напрямками роботи по пропаганді здорового способу життя серед підлітків та молоді  є:
- формування позитивної мотивації щодо здорового способу життя;
- знайомство підлітків та молоді з основами здорового способу життя, формування свого стилю здорового життя, здійснення профілактичної роботи за негативними проявами;
- формування теоретичних та практичних навичок здорового способу життя, формування творчої особистості, здібної до саморозвитку, самоосвіти і самоактуалізації.

В поняття здорового способу життя входять наступні складові:
відмова від шкідливих пристрастей (куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин); оптимальний руховий режим; раціональне харчування; загартовування;особиста гігієна; позитивні емоції.

Навчання здорового способу життя передбачає систематичний комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення здорового способу життя як цінності шкільного колективу, що сприятиме гармонійному розвиткові психофізичних здібностей учнів.

Робота вчителя має бути спрямована на зміцнення фізичного, морального та психологічного здоров’я дітей, на створення  оптимального режиму їх фізичної та психологічної адаптації до підвищених вимог навчального навантаження та ефективної системи  подолання  таких соціально негативних явищ як наркоманія, куріння, зловживання алкоголем серед дітей та підлітків.

У процесі формування навичок  здорового способу життя рекомендуємо керуватися такими пріоритетами:

•         вірити в цінність кожної дитини;

•         дотримуватись конфіденційності;

•         надавати позитивну інформацію;

•         бути порадником, а не моралістом;

•         поважати думку й позицію дитини;

•         акцентувати увагу дитини на власних позитивних рисах, характеристиках і здобутках.

Рекомендуємо дотримуватися таких  принципів профілактичної роботи:

•         відповідність змісту роботи потребам особистості: вивчення  існуючих потреб та орієнтація  змісту, форм роботи на їх задоволення; своєчасне виявлення  підлітків "групи ризику” та надання їм допомоги;

•         активізація зворотного зв’язку: надавати можливість учням висловлювати свої думки та почуття;

•         добровільність: мотивувати та пропонувати, а не примушувати та диктувати;

•         позитивна спрямованість: зміцнення позитивної позиції особистості щодо власної спроможності підтримання оптимального стану здоров’я; спирання на позитивні моменти – не стільки залякувати наслідками шкідливих звичок, скільки привертати увагу й посилювати симпатію до людей, які дотримуються здорового способу життя; розвінчувати створювані рекламними кампаніями стереотипи "героїв з цигаркою”, які асоціюються з активністю та процвітанням;

•         об’єктивність: інформація не повинна зводитись до залякування або формальних гасел; слід пам’ятати, що некваліфікована, необережна інформація може створити атмосферу таємничості та загадковості, спровокувати реакцію на "заборонений плід”; доцільно уникати мілітаризованої термінології;

•         залучення батьків, медичних працівників, психологів, соціологів, юристів до пропаганди та сприяння утвердженню у свідомості учнівської молоді принципів здорового способу життя;

•         систематичність: вся профілактична робота з виховання здорового способу життя має передбачати комплекс заходів, спрямованих на формування свідомого ставлення до власного здоров’я;

•         врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.

  Рекомендуємо впроваджувати такі форми організації роботи щодо формування здорового способу життя учнів:

–         уроки валеології, охорони та безпеки життєдіяльності;

–         гурткові, клубні та факультативні заняття;

–         анкетування, тестування;

–         облік учнів, схильних до правопорушень, куріння,  вживання алкогольних та наркотичних речовин;

–         тематичні лекції, колективні та індивідуальні бесіди;

–         дні, тижні здоров’я та  профілактики шкідливих звичок;

–         шкільні спартакіади, естафети, спортивні та туристичні змагання;

–         колективні творчі справи;

–         родинні свята та свята здоров’я;

–         рольові ігри, вікторини, ігрові програми;

–         екскурсії та походи по рідному краю;

–         години спілкування на свіжому повітрі;

–         психологічні тренінги;

–         валеологічні тренінги;

–         суди над шкідливими звичками;

–         диспути, дискусії, круглі столи;

–         служба довіри;

–         профілактичні консультації;

–         регулярний випуск радіогазет та настінної інформації;

–         презентація матеріалів періодичної преси;

–         перегляд та обговорення кінофільмів;

–         використання елементів народної системи  духовно-фізичного розвитку особистості (прислів’я, приказки,  рухливі ігри, фізична культура козаків) під час проведення навчальних занять;

–         співпраця з батьками (з проблеми формування культури здоров’я учнів), підвищення їх педагогічної культури шляхом організації лекцій, круглих столів, бесід, консультацій, розробки пам’яток тощо.

Завданням кожного педагога бути забезпечення валеологізації всього шкільного колективу через створення такого навколишнього середовища, яке сприяло б зміцненню здоров’я.

Особливу увагу щодо  формування  навичок здорового способу життя слід приділяти  підліткам та молоді. Перше вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин частіше всього відбувається  в підлітковому віці, що ставить педагогів перед необхідністю вести систематичну і скоординовану з медиками та правоохоронцями роботу з антиалкогольного, антинаркотичного виховання, виявленню випадків первинної наркоманії та токсикоманії, а також побутового пияцтва серед дітей та молоді.

Організм підростаючої молодої людини знаходиться в незбалансованому і негармонійному стані. Саме це сприяє швидкому звиканню до алкоголю, тютюну, наркотиків та інших шкідливих чинників для організму. Залежності у підлітків та молоді виникають на багато швидше, ніж у дорослих,  і призводять до різних порушень в усьому організмі. Часто зустрічаються випадки отруєнь неповнолітніх, які є наслідком їх необізнаності. Молоді  властиве переоцінення своїх можливостей, сліпе копіювання героїв із фільмів, прагнення виділитись з групи однолітків, показати свою дорослість. У  випадках, коли організм не здатний переробити велику  кількість шкідливих речовин, частіше всього не витримують серце і печінка.

Величезну  роль у формуванні у дітей та молоді навичок здорового способу життя, негативного ставлення до вживання наркотичних речовин відіграє сім′я. Але, на превеликий жаль, у багатьох сім’ях піклування про створення належних матеріальних умов призводить до  зниження уваги на  виховання дітей.

Невпевненість у завтрашньому дні, гострі соціальні конфлікти, вимушеність зміни способу життя є потужними чинниками, що негативно позначаються на психологічному стані людей, провокують конфлікти, сварки, підвищують рівень захворювань, депресій, стресів, невротичних та психічних  розладів. Декотрі батьки не в змозі  справитись з проблемами і йдуть по “лінії найменшого опору”, пасивно сприймають сьогодення, зловживають алкоголем, вживають наркотики, вдаються до асоціальної чи аморальної поведінки.

В умовах неблагополучної сім’ї дитина набуває негативного досвіду спілкування, співіснування і кооперації, вкрай необхідних для подальшого життя, розчаровується у людських взаєминах, стає уразливою, страждає від самотності, неповноцінності, низької самоповаги. Все це може спровокувати дитину до вживання алкоголю, наркотичних речовин та скоєння злочину.

Так, більше половини дітей, що вчинили злочин, росли в проблемних сім’ях, 14% дітей - із сімей алкоголіків, 4% неповнолітніх злочинців із сімей, де батьки ведуть аморальний спосіб життя, 10% - з тих, у яких хтось із родичів був позбавлений волі.

Дефекти сімейного виховання спричиняють  нервово-психічні розлади у дітей. Так, за даними Міністерства охорони здоров’я України в останні роки значно підвищився рівень захворюваності дітей на депресивні стани, розлади психіки і поведінки. За п’ятирічний період показник зріс на 7,3 %. Майже половина молоді відчуває високе психоемоційне напруження, труднощі в адаптації до умов сьогодення.

Здоров’я й успішний розвиток дитини перш за все залежить від задоволення її соціальних, емоційних, духовних та інтелектуальних потреб. Сучасна сім’я має зберегти і відновити свій статус головної ланки у вихованні дитини: забезпечити належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку. Разом з тим  сім’я потребує допомоги, як матеріальної, так і психолого-педагогічної. Особлива роль у цьому напрямку належить соціально-психологічній службі, основні завдання якої полягають у забезпеченні соціально-психологічного захисту дитини та її прав, підвищенні психолого-педагогічної культури батьків, вчителів, сприянні успішній соціальній адаптації дитини, її функціонуванні, наданні психолого-педагогічної допомоги учням.

При проведенні просвітницьких заходів працівникам психологічної служби закладів освіти та класним кенрівникам необхідно  використовувати статистичні дані медицини, звернути увагу кожного учня  на своє здоров'я, на його збереження, цінність і чинники, які руйнують повноцінне життя молоді. На засадах формування позитивного ставлення до здорового способу життя складається негативне ставлення до алкоголю, тютюну, наркотичних речовин, обачливість до венеричних захворювань. Від того, наскільки успішно вдається сформувати і закріпити у свідомості навички здорового способу життя   в молодому віці, залежить в подальшому вся діяльність людини.

Література

1.      Закон України "Про освіту” (стаття 56). – 1996.

2.      Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті // Освіта України. – 18 липня 2001. – №29. – С. 4 –6.

3.      Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні: Указ Президента України №244 від 20.03.2008.

4.      Про затвердження програми „Основні орієнтири виховання учнів 1-12-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України": Наказ МОН України  від  17.12.2007 №1133.

5.      Про затвердження Державної програми „Репродуктивне здоров’я нації" на період до 2015 року”: Постанова КМУ

6.      Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян: Указ президента України від 27.04.99 №456/99 // Інформаційний вісник: вища школа. 2002. - №7. – С.7-9.

7.      Про підвищення рівня інформаційно-освітньої роботи щодо запобігання поширенню наркоманії серед дітей, учнівської та студентської молоді: Наказ МОН України від 16.11.2005 №656.

8.      Про підвищення рівня інформаційно-просвітницької роботи щодо запобігання поширенню наркоманії серед дітей, учнівської та студентської молоді: Наказ ГУОН КОДА від 26.09.2008 №351

9.      Про подальше впровадження міжнародного проекту „Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю в Україні” // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1998. – №23. –  С. 3-18.

10. Про роботу загальноосвітніх навчальних закладів щодо формування навичок здорового способу життя, профілактики ВІЛ-інфікування та толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих: Наказ МОН України від 28.11.2006 №792.